влажность:

давление:

ветер:

влажность:

давление:

ветер:

влажность:

давление:

ветер:

влажность:

давление:

ветер:

Міліція відмовилась порушити справу проти охоронця, який накинувся на журналістів

Столична міліція відмовила у порушення кримінальної справи проти охоронця, який накинувся на журналістів під час Всесвітнього газетного конгресу в Києві. Про це йдеться в листі начальника Печерського райуправління міліції Олега Школьного.

«Ваша заява щодо вчинення протиправних дій відносно вас зі сторони охоронника під час відкриття Всесвітнього газетного конгресу уважно розглянута. В порушенні кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ст. 296 (хуліганство), на підставі п.2 ст. 6 КПК (відсутність складу злочину) відмовлено», — йдеться в листі.

У міліції додали, що на час проведення перевірки «встановити більш детальні обставини справи та особу охоронника, який вчинив протиправні дії, не надалося можливим».

«При встановленні особи, яка вчинила протиправні діяння, та більш об’єктивні обставини справи по вашій заяві буде проведено додаткову перевірку», — наголосили в листі.

В УДО кажуть, що охоронець накинувся на журналістів, бо не зрозумів, що написано на плакаті.

Нагадаємо, 3 вересня на відкритті Конгресу під час мирної журналістської акції, охорона силою забрала плакат з написом про цензуру у головного редактора «Української правди» Олени Притули, який вона тримала під час виступу президента. А також грубо відштовхнула заступника головного редактора Kyiv Post Катерину Горчинську.

УДО запевнило, що не перешкоджало акції журналістів на Всесвітньому газетному конгресі і що це зробили приватні охоронці.

Генеральний директор Української асоціації видавців періодичної преси Олексій Погорєлов повідомив, що під час відкриття конгресу та перебування там президента України Віктора Януковича за охорону в залі відповідало УДО, йому підпорядковувалися всі додатково найняті організаторами приватні охоронці, які пройшли інструктаж УДО.

17 вересня Погорєлов сказав, що організатори форуму не залучали приватних охоронних фірм під час відкриття конгресу 3 вересня.

17 вересня директор департаменту забезпечення службової діяльності Управління державної охорони (УДО) Олег Герасик заявив, що в охоронних заходах на відкритті 64-го Всесвітнього газетного конгресу та 19-го Всесвітнього форуму редакторів 3 вересня брала участь приватна охоронна фірма «Вольф»

На Луганщині молодь запрошують на Всеукраїнський радіодиктант

9 листопада, в День української писемності та мови, і в рамках «Програми з розвитку та популяризації української мови в Луганській області» молодь Луганська запрошують взяти участь у написанні Всеукраїнського радіодиктанту.
За словами ініціатора Програми, депутата Луганської міської ради Ігоря Ліскі, залучення молоді до написання диктанту — це черговий крок у популяризації української мови в регіоні.
«Для області вкрай важливо продемонструвати солідарність з усіма, хто любить і шанує українську мову, а молоді луганчани зможуть перевірити своє знання рідної мови. Крім того, ті, хто краще за всіх впорається із завданням, обов’язково будуть відзначені нагородами від ініціаторів Програми», — зазначив він.
Ігор Ліскі також підкреслив, що «Програма з розвитку та популяризації української мови в Луганській області» продовжує свою роботу.
«На Луганщині місцева влада не приділяє достатньої уваги розвитку української мови, тому наші ініціативи відразу ж знаходять відгук серед мешканців області. Тільки за 3 місяці безкоштовні навчальні курси з вивчення української мови, які проводяться в рамках Програми, відвідали більше 200 мешканців Луганська », — підкреслив він.
Відзначимо, що написати диктант луганчани зможуть на базі ВУТ «Просвіта» (м. Луганськ, вул. Матросова, 4а) о 13:10.

Для довідки: Програма з розвитку та популяризації української мови в Луганській області була представлена обласним об’єднанням ВУТ «Просвіта» за підтримки депутата Луганської міської ради Ігоря Ліскі.
Мета Програми — сприяння популяризації української мови в Луганській області за допомогою підтримки творчих і громадських ініціатив. У рамках Програми надається організаційна та фінансова підтримка творчим і громадським діячам, які своєю діяльністю популяризують і розвивають українську мову в регіоні.

Жеведь Іван

В очікуванні Арабської весни ідей

Під час нещодавнього візиту до Сполучених Штатів інтелектуали і журналісти запитували мене: чи не помилилися ми під час «арабського пробудження», коли подумали, що мусульмани і справді можуть сприйняти демократичні ідеали?

Якщо коротко, моя відповідь – ні. Учасники нещодавніх бурхливих демонстрацій з приводу ісламофобського відео – це крихітна меншість. Їхня жорстокість неприйнятна. Вони не представляють тих мі­ль­йонів мусульман, які виходять на вулиці з 2010 року на дисципліновані ненаси­ль­ни­цькі протести для повалення диктаторських режимів.

Утім, багатьох американців шокували хаос і кровопролиття в мусульманських країнах. Вони щиро вірили, що під час протестів великодушно прийшли на допомогу арабським народам. Але арабам (і всім мусульманам загалом) властиві довша пам’ять і ширший погляд на речі. Їхню недовіру підігрівають згадки про давню підтримку Америкою диктаторських режимів, які влаштовували США в економічному та безпековому плані, про вторгнення в Ірак і Афганістан, про знущання над в’язнями в Абу-Грейб і Гуантанамо, а ще про постійну й безумовну підтримку, яку Америка надає Ізраїлю.

Сполученим Штатам та їхнім європейським союзникам не завадило б проаналізувати, у чому причина такої ненависті до них із боку мусульман. І вони вчинили б просто чудово, якби почали з виведення військ з Афганістану, дотримання резолюцій ООН і договірних умов щодо Палестини, відмови від використання дронів-бомбар­дува­льни­ків та припинення «війни з тероризмом».

Проте давно вже час також перестати звинувачувати Захід у колишніх злочинах колоніалізму та імперіалізму. Держави з мусульманською більшістю мають припинити ставати в позу жертви, натомість визнати, що вони самі можуть визначати свою політику, що й показали мільйони арабів торік, коли вийшли на вулиці й змінили хід історії.

Застаріле протиставлення «іслам проти Заходу» поступається ері багатополярності. Світовий економічний центр ваги зміщується на Схід. Але сам лише факт зростання впливу Китаю, Індії та Росії, а також появи нових потужних гравців на кшталт Бразилії, Південної Африки і Туреччини ще не є автоматичною гарантією більшої справедливості й більшої демократії. Деякі мусульмани зарано тішаться з ослаблення Америки. Схоже, вони не розуміють: те, що може прийти на зміну Штатам, не виключено, закінчиться відходом від соціальних прав і прав людини й призведе до нових форм міжнародної залежності.

Арабські народи, як і народи Латинської Америки, Африки та Азії, не можуть і не хочуть забути про культурні та релігійні традиції, які довгий час формували й підживлювали їхню ідентичність. Прагнучи до таких цінностей, як свобода, справедливість, рівність, автономія і плюралізм, а також до нових моделей демократії та міжнародних відносин, вони мають користати з традицій ісламу. Останній може стати родючим ґрунтом для політичної творчості й аж ніяк не перешкодою для прогресу, про що так часто попереджають західні фахівці зі сходознавства.

Арабському світові та державам із мусульманською більшістю потрібні не тільки політичні протести, а й постійнаінтелектуальна революція зсередини, яка відчинить двері економічним змінам, духовному, релігійному, культурному й художньому звільненню і дасть права та свободи жінкам. Таке завдання не з легких.

У цих країнах триває боротьба за політичну і релігійну владу. Мають місце глибокі суперечності між сунітами: традиціоналістами, секуляристами, реформаторами, суфіями, а також між сунітами і шиїтами.

Поки що арабській суспіль­но-політичній думці заважає неплідний ідеологічний конструкт, який нацьковує секуляристів на ісламістів і не дає змоги обом по-справжньому гли­боко замислитися над тими інтелектуальними обмеженнями, від яких потерпають і одні, й інші.

Світські еліти західного штибу, попри всі розмови про демократію і права людини, часто тягнуть за собою старі колоніальні проблеми. Глибока прірва розділяє їх і народ, на роль представників якого вони претендують. І навіть якщо від таких проблем вони не потерпають (як-от деякі політичні рухи лівого спрямування), то все одно їхній вплив у найкращому разі маргінальний. Деякі співпрацювали з диктаторськими режимами, серед них теж поширені непотизм або корупція. Інші залишилися близькими до внутрішніх кіл військових (як у Єгипті, Тунісі, Сирії та Іраку). Виступаючи за цілковите відмежування релігії від політики, вони орієнтуються на таку форму демократизації, яка несумісна й відірвана від ісламської культури і традицій.

Ісламісти мають легітимність, бо заплатили велику ціну, десятиліттями виступаючи проти диктатури. Вони досягли успіхів на виборах у Марокко, Єгипті та Тунісі, тому що пристосувалися до зміни влади, викликаної протестувальниками і кіберактивістами. Але від них очікують чогось взаємовиключного: залишатися правовірними мусульманами і водночас витримувати натиск з-за кордону у зв’язку з демократичними процесами, економічною політикою та відносинами з Ізраїлем. Ніхто не втілює ці суперечності наочніше за нового президента Єгипту Мохаммеда Мурсі, який у вересні в ООН спробував дати рішучу відсіч вимогам Барака Обами гарантувати беззастережну свободу слова. Але заклики до обмеження на образливі висловлювання – це не вирішення проблеми. Нам не потрібно нових законів. Потрібні мужні вчені та інтелектуали, готові обговорювати теми, про які не хочуть чути колеги-мусуль­мани: їхні невдачі, звичку грати роль жертви, необхідність відповідати за свої дії. Лише таке лідерство зупинить наплив релігійного популізму і ненависть, яка засліплює маси.

Хоча приклад турецької Партії справедливості й розвитку, яка зараз при владі в країні, й цікавий, але він не характерний для всього Близького Сходу. Туреччина має особливу історію; її проблеми відмінні від проблем арабського світу. Навіть якщо арабські ісламісти і святкують електоральні перемоги, можливо, зараз вони входять у набагато складніший період своєї історії: можуть втратити авторитет як ісламістських сил, котрий мали як опозиційні сили, або будуть змушені змінюватися й пристосовуватися настільки, що їм доведеться відмовитися від власної політичної програми. Тож перемога може стати початком поразки.

Тим часом за останні п’ять років на передній план у політиці виходять угруповання салафітів і ваххабітів із буквальним тлумаченням ісламу. Хоча протягом десятиліть вони відмовлялися від участі в політичному житті, прирівнюючи демократію з куфром (відступництвом від ісламу), зараз вони мало-помалу втягуються в політику.

Деякі з цих угруповань (відомі під назвою салафітів-джи­хадистів) кинулися у войовничий радикалізм. Інші, яких фінансують ісламські інституції Саудівської Аравії та нафтових монархій Перської затоки на кшталт Катару і Бахрейну, що їх вважають союзниками Сполучених Штатів, влилися до політичного мейнстриму, де вони підтримують релігійний антидемократичний популізм, який грає на почуттях, демонізує Захід (особливо Америку) й активно підриває боротьбу за демократичні реформи. Є небезпека повторення Афганістану, де в 1980-х за підтримки саудівського та американського урядів Талібан став основною силою опору радянському домінуванню.

Справжня демократія на Близькому Сході неможлива без глибокої перебудови економічних пріоритетів, яка, своєю чергою, може відбутися лише за рахунок війни з корупцією, обмеження всевладдя військових і, понад усе, перегляду економічних відносин з іншими країнами та різкої економічної нерівності в самих мусульманських країнах. Виникнення динамічного громадянського суспільства – передумова успіху. Забезпечення вільного, критичного мислення має набути форми освітньої політики: створення шкіл та університетів, перегляду застарілих навчальних програм і надання жінкам можливості здобувати освіту, працювати й ставати фінансово незалежними.

Арабський світ прокинувся від довгої летаргії після десятиліть позірного упокорення та мовчання. Але заворушення – це ще не революція. Він повинен вигнати своїх історичних «демонів» і побороти слабкості та суперечності. Й коли візьметься до цієї роботи, тоді й почнеться справжнє пробудження.

© 2012 The New York Times

Міліція відмовилась порушити справу проти охоронця, який накинувся на журналістів

Столична міліція відмовила у порушення кримінальної справи проти охоронця, який накинувся на журналістів під час Всесвітнього газетного конгресу в Києві. Про це йдеться в листі начальника Печерського райуправління міліції Олега Школьного.

«Ваша заява щодо вчинення протиправних дій відносно вас зі сторони охоронника під час відкриття Всесвітнього газетного конгресу уважно розглянута. В порушенні кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ст. 296 (хуліганство), на підставі п.2 ст. 6 КПК (відсутність складу злочину) відмовлено», — йдеться в листі.

У міліції додали, що на час проведення перевірки «встановити більш детальні обставини справи та особу охоронника, який вчинив протиправні дії, не надалося можливим».

«При встановленні особи, яка вчинила протиправні діяння, та більш об’єктивні обставини справи по вашій заяві буде проведено додаткову перевірку», — наголосили в листі.

В УДО кажуть, що охоронець накинувся на журналістів, бо не зрозумів, що написано на плакаті.

Нагадаємо, 3 вересня на відкритті Конгресу під час мирної журналістської акції, охорона силою забрала плакат з написом про цензуру у головного редактора «Української правди» Олени Притули, який вона тримала під час виступу президента. А також грубо відштовхнула заступника головного редактора Kyiv Post Катерину Горчинську.

УДО запевнило, що не перешкоджало акції журналістів на Всесвітньому газетному конгресі і що це зробили приватні охоронці.

Генеральний директор Української асоціації видавців періодичної преси Олексій Погорєлов повідомив, що під час відкриття конгресу та перебування там президента України Віктора Януковича за охорону в залі відповідало УДО, йому підпорядковувалися всі додатково найняті організаторами приватні охоронці, які пройшли інструктаж УДО.

17 вересня Погорєлов сказав, що організатори форуму не залучали приватних охоронних фірм під час відкриття конгресу 3 вересня.

17 вересня директор департаменту забезпечення службової діяльності Управління державної охорони (УДО) Олег Герасик заявив, що в охоронних заходах на відкритті 64-го Всесвітнього газетного конгресу та 19-го Всесвітнього форуму редакторів 3 вересня брала участь приватна охоронна фірма «Вольф»

Українська правда

Почему Донбасс голосует за Партию регионов

Почему Донбасс голосует за Партию регионов

Наталья Ищенко

Февраль 2010 года был традиционно противным. В Донецке шел мокрый снег, самолет с горем пополам приземлился, едва нащупав полосу, но в такси было тепло и уютно.

- Из Киева? – спросил меня любопытный таксист, как только я устроилась на переднем сидении.

- Да, — ответила я, насторожившись. – А что?

- Да вот хотел спросить, что там в Киеве? Как там ваш Янукович?

- Наш? Почему это наш? — Я искренне удивилась. Разговор принимал неожиданный оборот.

- Ну как же, все важные решения только в столице и принимают, ну и президентом его значит, вы в Киеве и избрали, — услышала я в ответ.

Оставшуюся до гостиницы дорогу мы проехали молча. Водитель, видимо, уже высказал, все, что хотел, а мне просто нечего было сказать.

С тех пор донецкие таксисты неоднократно радовали меня веселыми и не очень историями, которые на разные лады должны были убедить меня, что где-где, а уж в Донецке нынешнюю украинскую власть точно недолюбливают.

Меня убеждали, что Янукович никакой не донецкий. «Вот Ренат, Боря – это наши. А Янукович – он же енакиевский, а Енакиево – это же не Донецк!…»

Мне с издевкой сообщали, что «донецкие» специально делегировали Януковича с его командой в Киев, чтобы не одним жителям Донбасса было несладко. Такова, мол, украинская традиция – украинцу хорошо не тогда, когда у самого дела хорошо идут, а когда у соседа хата горит!

 

Рассказывали мне и всякие страшилки о трупах на терриконах в Луганской области, где «все еще хуже, чем в Донецке», и «власть тамошняя еще хуже»…

А незадолго до прошедших парламентских выборов водитель такси, высаживая меня на вокзале, вручил на дорожку газету и календарик Компартии.

Тенденцию роста протестных настроений на Донбассе накануне выборов подтверждали не только мои личные впечатления, но и данные социологических опросов. Об этом много говорили социологи и политологи.

Но вот пришло 28 октября 2012 года. И Донбасс снова проголосовал за Партию регионов.

Да, поддержка Партии регионов на Донбассе за последние 6 лет снизилась. Да, наверняка имели место подтасовки и махинации. Но вместе с тем лидерство ПР в регионе несомненно.

 

Рейтинг главного оппонента ПР, БЮТ-«Батькивщины», или Объединенной Оппозиции, за это же время подрос, но весьма незначительно.

 

Почему? Почему жители Донбасса продолжают поддерживать регионалов и не хотят голосовать за оппозицию?

Во-первых, Объединенная Оппозиция, одна же «БЮТ», она же «Батьківщина» — это партия Юлии Тимошенко, одного из лидеров «оранжевой революции». Жители Донецка и Луганска никогда не простят ЮВТ призыва оградить Донбасса колючей проволокой. Даже не важно, заявляла она это на Майдане на самом деле, или нет – главное, люди в это верят.

 

А региональная элита никогда не забудет «оранжевым» унижения нескольких страшных месяцев 2005 года, когда на улицах Донецка останавливали и обыскивали все «крутые» машины с местными номерами, офисы крупнейших компаний жили на осадном положении, а их владельцы скитались по заграницам или сидели в тюрьме.

Во-вторых, Партия регионов для Донбасса — «свои». А «Батьківщина» — чужаки. И это не просто образ. В проходной части списка Объединенной Оппозиции нет ни одного представителя Донецка или Луганска. Александр Ярошенко, руководитель «Фронта змін» Донецкой области – 77-й (75-й после исключения Тимошенко и Луценко). Игорь Лиски, руководитель «Фронта змін» Луганской области – 83-й (81-й). Оба точно останутся без мандата нардепа.

Можно сказать, что такое формирование списка продемонстрировало подспудное желание оппозиции оградить Донбасс колючей проволокой, хотя бы и символической. И избиратель Донецка и Луганска воспринял этот месседж.

В-третьих. Донбасс в обозримом будущем не станет голосовать за партию, лидером – пусть и символическим, как в случае с «Батьківщиной» и Тимошенко на этих выборах – является женщина. Шахтеры, сталевары и даже менеджеры шахт и заводов не готовы к этому ментально. Да, они готовы признать в виде исключения в отдельных женщинах-коллегах «своего парня», которому можно доверить какую-то работу, иногда даже важную. Но это должен быть тип женщины-воина, или бабы, которая коня на скаку… А предоставить возможность даме в модном платье и на высоких каблуках вершить судьбы страны – это недопустимо! Именно поэтому, кстати, был изначально провальным проект «Украина – вперед» — попытка местной элиты завоевать себе независимость от партбоссов Партии регионов.

В-четвертых – наверное, самое главное. «Батьківщина», как и любая другая национал-демократическая партия, еще долго идеологически будет чуждой жителям Донбасса. Обязательная программа «язык-УПА-Бандера-НАТО» продолжает оставаться актуальной. Поэтому на Донбассе регионалы по-прежнему получают голоса «за». А существующие протестные настроения выливаются в грандиозный рост популярности коммунистов, позиция которых по «национальному вопросу» близка к Партии регионов.

 

 

Социально-экономические лозунги Компартии жителям Донбасса, видимо, тоже пришлись по душе. И они решили вернуть страну народу, как было когда-то. Ставя галочку напротив КПУ, избиратели Донецка и Луганска высказались и за бесплатное образование, обучение, медицинское обслуживание и государственную собственность на средства производства, которая все это обеспечит.

Есть над чем задуматься собственникам заводов-газет-пароходов. Я бы даже сказала, есть чего испугаться.

…Поздно вечером 28 октября 2012 года в Донецке шел сильный дождь.

- Решила лететь дневным рейсом, вместо утреннего, чтобы успеть проголосовать, а вылет задержали на 3 с половиной часа! – пожаловалась я таксисту, усевшись в машину.

- Зачем? – удивился он. — От нас же ничего не зависит. Решают все там, наверху… Делят власть между собой. А выборы это так, фикция.

Главком

 

Партия Саакашвили объявила бойкот грузинскому парламенту

Партия «Единое национальное движение» президента Михаила Саакашвили объявила политический бойкот парламенту Грузии. Такой стала реакция на новый бюджет, урезавший содержание администрации главы государства, преследование экс-министра обороны и действия налоговой полиции, устроившей проверку телерадиокомпании «Общественный вещатель Грузии».

Все это было расценено как начало политических репрессий и давление на СМИ. Сторонники Михаила Саакашвили собираются обратиться за поддержкой к международным организациям, в том числе к представителям НАТО и в Евросоюз.

 

Отметим, накануне в здание ОВГ по распоряжению нового министра финансов Грузии Нодара Хадури прибыли сотрудники налоговой службы с внеплановой проверкой. В результате стало известно, что у телерадиокомпании большая задолженность по налогам — на сумму в 3,8 миллиона лари (более двух миллионов долларов).

Кроме того, в ночь на 7 ноября грузинская полиция задержала ряд представителей военного руководства Грузии: начальника объединенного штаба Вооруженных сил Грузии Георгия Каландадзе и командира 4-й бригады Министерства обороны Зураба Шаматава. Задержание было произведено по распоряжению новоизбранных министра юстиции Теи Цулукиани и генпрокурора Грузии Арчила Кбилашвили.

 

Чиновников задержали после допроса экс-главы Министерства обороны Грузии Бачо Алахая, который также был взят под стражу по подозрению в превышении должностных полномочий. Президент Грузии последние события расценил как признак «развала демократии в стране».

Напомним, сторонники Саакашвили объясняют все произошедшее недавней сменой власти в стране. По итогам парламентских выборов, прошедших в Грузии в начале октября 2012 г., победу одержала оппозиционная коалиция «Грузинская мечта» под руководством миллиардера Бидзины Иванишвили.

Главком

Жена опознала тело Мазурка

Людмила хочет похоронить мужа в Киеве.

Жена Ярослава Мазурка, подозреваемого в убийстве троих охранников «Каравана», опознала тело, найденное в Сырецкой роще в Киеве.

Об этом сообщил дядя Ярослава Мазурка Владимир Торба, сообщает ТСН.

Он рассказал, что ему страшную новость только что сообщила сама Людмила по телефону.

Также он сообщил, что она хочет, чтобы мужа похоронили в Киеве.

Однако когда можно будет его похоронить, пока неизвестно. Поскольку необходимо, чтобы завершились все следственные действия. Матери Ярослава Галине Мазурок о результатах опознания пока не сообщали, поскольку не знают, какой может быть реакция. К тому же есть опасения, что она будет настаивать на том, чтобы сын был похоронен в родном городе — Каменке-Бугской на Львовщине.

Напомним, тело мужчины с паспортом Ярослава Мазурка было найдено 7 ноября в Киеве. Сообщалось, что он скончался от огнестрельного ранения, предварительная версия гибели — самоубийство.

Обычные лекарства травят женщин

Повседневные лекарства, которые принимают миллионы людей, могут вызывать болезни у женщин. А все дело в том, что испытывались эти лекарства только на мужчинах.

Недавние исследования показали, что будущие матери, принимающие антидепрессанты, значительно больше остальных беременных женщин рискуют стать жертвой преэклампсии или преждевременных родов. На днях ученые из Гарварда также связали прием антидепрессантов беременными с повышенным риском выкидыша и аутизма. Но почему об этом не было известно раньше, ведь беременные пьют антидепрессанты десятки лет?

А потому, что данные лекарства вообще не тестировались на беременных женщинах перед тем, как поступить в продажу. И это не какое-то роковое исключение. В идеале, каждый лекарственный препарат перед выходом на широкий рынок должен пройти полноценные клинические исследования, в ходе которых ученые обязаны проверить воздействие лекарства на организм женщины с учетом разных факторов, вроде веса, диеты, стиля жизни, проблем со здоровьем до начала болезни и взаимодействия с другими медикаментами. Только так определяются побочные эффекты лекарства.

На деле ничего этого не происходит. Больше того — некоторые лекарственные препараты вообще не испытываются на женщинах. К примеру, обезболивающие, сердечные или средства от повышенного кровяного давления (диуретики) проверяли на мужчинах, но миллионы женщин пьют их каждый день. Подчеркнем еще раз — эти медикаменты не испытывали на женщинах (не только беременных, но вообще ни на каких!).

Как же такое возможно? А мужчины для клинических исследований более «удобны», потому что у них не бывает месячных циклов, которые способны негативно повлиять на эффективность препарата. Мужчины упрощают проверку действенности лекарства, что очень выгодно производителям, желающим поскорее запустить продукт в массовое производство. О женском здоровье в данном случае никто и не задумывается.

Источник: medikforum.ru

В ПР не исключают, что будут принимать перебежчиков от оппозиции

Народный депутат от фракции Партии регионов Владимир Олийнык рассказал в эфире «5 канала», что если у оппозиционеров будет желание принять участие в работе фракции, то их партия рассмотрит такую возможность, передает УНН.

На вопрос ведущего, будет ли ПР как фракция принимать к себе перебежчиков, так называемых «тушек», В.Олийнык ответил: «Если будет такое желание – принимать участие во фракции, мы будем рассматривать. Но ПР была и в оппозиции – ни один не перешел. А почему оттуда уходят? Потому что люди устали от демагогии, люди видят, что нужно менять ситуацию, принимать новые законы».

Смертельное ограбление в Мариуполе: свидетели слышали очередь выстрелов и не сразу дозвонились в милицию

В Мариуполе во время ограбления ювелирного салона убиты два человека.

Погибли сотрудники магазина — 21-летний мужчина и 27-летняя женщина. Оба скончались на месте от огнестрельного ранения.

Трагедия произошла примерно в 9 утра. После разбоя из ювелирного салона исчезла часть украшений, их стоимость пока устанавливают.

В ограблении и убийстве подозревают двух мужчин. По предварительной информации, они ворвались в магазин в медицинских повязках с огнестрельным оружием. На вид одному из них 40 — 45 лет, второму 30 — 35. Оба были одеты в темную спортивную одежду.

«В настоящее время на месте происшествия работает следственно-оперативная группа. Документируются доказательства, которые были оставлены нападающими. Проводятся мероприятия по установлению личности нападавших», — заявляет руководитель пресс-службы Мариупольского ГУ УМВД в Донецкой области Юлия Лафазан.

По предварительной информации, у погибшей есть маленький ребенок. Женщина работала продавцом. Убитый парень был охранником. Магазин «Изумруд» расположен на первом этаже 5-этажки на окраине города. Вызвала милицию и скорую жительница дома.

«В начале десятого меня разбудили звуки выстрелов. Сначала мне показалось, что где-то разбилось стекло. Я услышала очередь выстрелов. Было не 2, не 3 выстрела, было больше. Я уже, конечно, поняла, что происходит ограбление. Начала звонить в милицию. С первого раза не дозвонилась, позвонила в скорую», — рассказывает свидетель Мария.

«Когда я шла сюда убирать, смотрю, какие-то вещи лежат: сумки, куртки. И видела, парень заходил в секонд-хенд. Может там кто-то переодевался, это я допускаю», — говорит уборщица Светлана Жураховская.

Была ли в магазине система надлежащей сигнализации, не известно. Обстоятельства преступления должно установить следствие. Милиция возбудила уголовное дело. У правоохранителей есть лишь приблизительное описание преступников. Поэтому они обращаются ко всем, кому известна информация о местонахождении подозреваемых, сообщить по телефону 102.

По неофициальным данным, в магазине работает еще одна продавщица, но как раз сегодня она опоздала на работу, и это спасло ей жизнь.

Оксана Ткачева,, ICTV