Загрузка ...влажность:
давление:
ветер:
влажность:
давление:
ветер:
влажность:
давление:
ветер:
влажность:
давление:
ветер:
Итоговые результаты голосования выглядят так:
Партия регионов – 30,00% голосов
Объединенная оппозиция «Батькивщина» — 25,54% голосов
Партия «УДАР» — 13,94%
Коммунистическая партия Украины – 13,18%
ВО «Свобода» — 10,44%
Остальные политические силы не преодолели 5-процентный проходной барьер.
Явка избирателей составила – 57,99%.
Тренінги відбудуться в рамках проекту Бюро аналізу політики “Підготовка місцевих активістів для подолання корупції у громадах” за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США.
Тренінги відбудуться:
Організатором тренінгів є Бюро аналізу політики.
Тренери: Віктор Бобиренко, Олег Медуниця.
До участі у тренінгу запрошуються представники ОГС зазначених областей, представники незалежних ЗМІ, які мають намір впливати на місцеву бюджетну політику та контролювати державні закупівлі в місцевих громадах. Перевага надаватиметься представникам із районів та малих міст.
Під час тренінгу будуть розглянуті наступні теми:
Усі навчальні кейси розроблені на основі місцевих бюджетів кожної з областей.
У процесі тренінгу будуть зроблені перші кроки з дослідження конкретних закупівель за кошти місцевих бюджетів.
Умови участі: харчування, проживання, проїзд (за наявності квитків та їх ксерокопій, враховуючи зворотні) та роздаткові матеріали забезпечують організатори. З собою необхідно мати ксерокопію І, ІІ ст. паспорта, прописки та ідентифікаційного коду.
Про деталі участі у тренінгу буде повідомлено після відбору учасників в індивідуальному порядку.
Звертатися з питаннями та висилати заявки на участь у довільній формі на e-mail:
Останній термін подачі заявок: за два дні до тренінгу.
|
Після виступу на лондонській бізнес-конференції молодий аналітик поспілкувався з керівниками інвестиційних компаній, котрі були серед слухачів, а відтак пішов із двома з них до фойє найближчого готелю
|
 |
За келихом вина інвестори захоплено розповідали про цілу мережу розкішних офісів своєї компанії по всьому світу і щедрі щорічні преміальні. Тож вони запропонували аналітикові роботу. І здивований він був не їхньою зацікавленістю і не високою зарплатою, а насамперед місцем, де мав допомагати їм вкладати мільйони: Західна Африка – найвідсталіша частина цього бідного континенту.
Останнім часом інвестори злітаються в Лагос і Найробі, наче це Франкфурт чи Токіо давніших часів. Кволе зростання в багатому світі сприяло тому, що країни Тропічної Африки стали привабливим місцем для грошей і тих, хто ними розпоряджається. З 2005 року обсяг прямих іноземних інвестицій у цей регіон збільшився приблизно на 50%. Місцеві ринки капіталу, які раніше вважали чимось на кшталт казино, тепер здаються не такими ризикованими. Банк J.P. Morgan щойно додав Нігерію до свого індексу державних цінних паперів. Досі єдиною африканською країною в його списку була Південна Африка. За прогнозами цієї американської фінустанови, котра, до речі, є найбільшим у світі гарантом позик країнам, які розвиваються, додавання нігерійських облігацій до його комплекту стандартних цінних паперів допоможе додатково залучити у цю державу ще $1,5 млрд. Нові фонди заплатять за інфраструктуру, якої наразі немає, на континенті, площа суші якого сягає території Китаю, Індії, Японії, США, Мексики і Європи разом узятих (див. мапу).
Однак деякі бізнесмени й нині скептично ставляться до довготермінових перспектив Африки. Всі балачки в західних фінансових колах, що до небес розхвалюють африканський «золотий вік», є перебільшенням. Наразі більшість тамтешнього населення бідне, хоча місцеві менеджери роз’їжджають на шикарних автівках. Чимало справді бідних держав усе ще в пастці злигоднів і навряд чи найближчим часом зможуть досягнути рівня принаймні скромної забезпеченості. Результати нещодавнього дослідження свідчать, що 9 із 11 держав світу, які перебувають на межі «крайнього ризику» продовольчої кризи, є африканськими країнами.
Але навіть скептики погоджуються, що найостанніші прогнози для Африки сприятливі. За даними МВФ, ВВП Чорного континенту цього року зросте на 5%. Це менше, ніж прогнозовані 5,4%, але все одно зростання відбуватиметься значно швидшими темпами, ніж у більшості інших регіонів планети. У 2013 році воно може сягнути 5,7%. Продовження економічних негараздів багатого світу може зачепити Південну Африку, але у країнах, що північніше від неї, справи, ймовірно, йтимуть незле.
У новому дослідженні, опублікованому двома економістами Світового банку, йдеться, що якби Африка була єдиною державою, то вона б уже належала до групи країн із середнім рівнем доходів, який цей банк визначає як дохід на особу не менше ніж $1000.
У середньому по Африці той показник становить $1700. В Африці, що південніше від Сахари, 22 країни вже подолали цей поріг забезпеченості, який загалом вважають усе ще доволі низьким. Їхнє сукупне населення становить 400 млн осіб; до цих держав належать такі крайні випадки, як, приміром, Ангола і Судан, тобто країни, виснажені багаторічними кривавими конфліктами, де соціальна нерівність просто вражає.
Один із економістів Світового банку Вольфґанґ Фенґлер визначив чотири причини економічного розвитку в Африці. По-перше, для цього континенту характерна «правильна» модель демографічного зростання: тривалість життя загалом збільшується, а дітонародження зменшується, а не навпаки. ООН прогнозує, що до 2055 року Нігерія може перегнати Сполучені Штати і стати третьою країною в світі після Індії та Китаю за кількістю населення, причому народжуваність у ній знижуватиметься.
По-друге, швидка урбанізація дає змогу підвищити ефективність і приваблює інвесторів до столиць африканських країн, які почали процвітати і де зростання щільності населення зменшує затрати часу на транспортування та сприяє дрібномасштабній індустріалізації.
По-третє, технології мають більший вплив на Африку, ніж на будь-який інший регіон світу саме тому, що вони почали тут застосовуватися мало не з нуля. За минуле десятиліття телефонізація населення з 0,7% (зруйновані телефонні лінії цьому не дуже сприяли) сягнула 70% – з появою мобільного зв’язку. Африка – світовий лідер мобільного банкингу, не в останню чергу через те, що більшості людей звичайні банківські послуги просто недоступні.
По-четверте, покращилися стандарти державного управління й економічного менеджменту, знову ж таки, мало не з нуля. Дедалі більша популярність суверенного боргу африканських держав – хороший показник.
«Якщо наявні тенденції збережуться, до 2025 року більшість африканських країн подолають поріг середнього рівня доходів», – заявляє Фенґлер. Але він застерігає, що перехід до цього рівня стане важчим. Значною мірою нещодавнє зростання було лише прагненням наздогнати розвинений світ, коли в Африці приживалися добре відомі на Заході й у Азії ідеї та методи роботи. Дехто вважає, що найлегші способи заробляння грошей вже вичерпано. Зараз Африці потрібно оновити і добудувати свою напіврозвалену інфраструктуру й диверсифікувати компанії, якщо вона хоче зберегти швидкі темпи зростання. Для цього їй конче потрібні дві речі: більше коштів і кваліфіковані кадри.
Одного й іншого не бракує на Заході, де низькі відсоткові ставки і безрадісні перспективи з працевлаштуванням. Звідси така велика кількість інвесторських конференцій у Лондоні і Нью-Йорку. Чимало розмов точиться про те, де саме в Африці можна зводити заводи й фабрики та купувати облігації. Але не менш актуальним питанням порядку денного є полювання за талантами по всьому світу, включно з Африкою. В обідню перерву менеджери чигають навколо столиків у пошуках персоналу і фахівців-інвесторів з досвідом, надбаним в інших країнах, що розвиваються, – вони можуть бути корисними в Африці.
За словами одного з керівників великої фірми на Волл-стрит, за минулий рік оклади для посад у країнах Африки зросли на 30%. «Цей континент набирає обертів, але робити гроші там усе ще ризиковано, – каже він. – Політичні ризики високі, а забезпечити стовідсоткове виконання контрактів важко. Часто успіх більше залежить від якості вашого персоналу, ніж від привабливості місцевого ринку».
До гри приєднуються провідні бізнес-школи Заходу. Лондонська школа бізнесу в травні провела День Африки під гаслом, яке було б складно уявити в ті часи, коли були свіжі спогади про колоніальне минуле: «Африка: взяти відповідальність у свої руки». А при INSEAD (бізнес-школа у Франції) діє Африканський клуб, який складається з колишніх консультантів з менеджменту і власників інвестиційних банків, які хочуть перенести справи на Чорний континент, тому що, за словами одного з них, вони вже «носом чують можливість працювати на вищому рівні з відносно меншим досвідом». Для них «Африка – це як Індія і Китай десять років тому».
|
Криза єврозони й електоральний успіх крайніх лівих і правих популістських партій активізували ентузіастів європейської ідеї.
|
 |
Доцентрові сили Євросоюзу мобілізуються довкола проекту політичного союзу ЄС: із загальнообраним президентом, спільною зовнішньою політикою та централізованою монетарною системою. Навколо цих доволі неоднозначних пропозицій консультуються дипломати й політики, сперечаються експерти та ламають голови економісти. Якщо інтеграційні тенденції в Євросоюзі візьмуть гору, гіпотетично вже наступного року правила політичної гри в межах ЄС можуть змінитися.
Від союзу держав до союзу громадян
Європейський казан кипить і піниться від різновекторних протестних настроїв. Невдоволені всі: приватні власники та безробітні, платники податків і студентство. У кожного – улюблений мозоль і своя аргументація. Та спільне одне: усвідомлення того, що за багатьма критеріями нинішній проект Європейського Союзу себе помалу вичерпує.
Тож назріли зміни. Але які? Євроскептики і насамперед лідери популістських радикальних рухів пропонують відновлення повноцінних кордонів, відмову від євро й запровадження жорсткого державного протекціонізму в економіці. Помірковані праві та ліві сили зауважують, що в умовах глобалізації маленькі європейські держави не мають шансів витримати конкуренції не лише зі Штатами та Японією, а й із новими сильними економічними гравцями – Індією, Китаєм та Бразилією. «Щоб існувати в перспективі бодай наступних ста років, Європа не має вибору. Вона приречена на спільні дії», – вважає політолог і філософ Андре Ґлюксманн.
Євроентузіасти йдуть ще далі. Вони розробляють і просувають до високих брюссельських кабінетів проект політичного союзу ЄС. Нині країни-члени формулюють свої пропозиції реформи та надсилають їх до Європейської ради. Найсміливіший задум належить німецьким християнським демократам. Ідеться про те, щоб ввести посаду повночинного президента Євросоюзу з широкими повноваженнями.
«Німецька партія «Християнський демократичний союз» на з’їзді у Лейпцигу в листопаді того року висунула проект обрання спільного європейського президента, – пояснює Тижню доктор політології, викладач паризької Вищої школи соціальних досліджень (EHESS) і директор дослідницьких студій Фундації Шумана Тьєррі Шопен. – Йшлося про те, щоб обирати очільника ЄС за допомогою прямого загального голосування, що забезпечило б йому чіткість політичного мандату та демократичну легітимність функції. Проте перспектива запровадження саме такої системи виборів мені не видається реалістичною. Натомість Європейський парламент міг би, користуючись положеннями чинної Лісабонської угоди, визначити президентом ЄС переможця наступних виборів до Європарламенту за партійними списками. Отже, мова йде про непрямі загальні вибори. Ця модель відповідає принципам парламентської демократії та використовується в більшості країн – членів ЄС».
У дослідженні Фундації Шумана «Політичний союз для Європи», співавтором якої є Тьєррі Шопен, зазначено, що чинна система призначень у Брюсселі демонструє очевидний брак політичної змагальності. «Голів комісій ЄС обирають на посаду без жодної конкуренції, вибори голови Європарламенту відбуваються за схемою двопартійного консенсусу», – вказує аналітична розвідка. За малою легітимністю керівників, вважають дослідники, слідують млявість дії, громадянська апатія, брак стратегій та ще глибше загрузання в кризі.
Аналогічних нарікань нині в ЄС чимало. Голові Європейської ради, бельгійцеві Герману ван Ромпею закидають не лише брак харизми та рішучості, а й цілковиту нечитабельність політичної функції. Така ситуація склалася й із Кетрін Ештон, першим в історії ЄС Верховним представником з питань зовнішньої політики та безпеки. Її діяльність характеризують як відсутністю ініціатив, що відповідали б викликам сучасного світу, так і нечіткістю мандату, невизначеністю посадових функцій.
«Європейський проект пробуксовує найбільше через те, що втратив привабливість для пересічного громадянина, – вважає політолог Домінік Ґреґо. – Нинішній спалах популізму – це наслідок відсторонення громадян від політичного процесу. Люди не вірять тому, чого не розуміють, та сахаються в протилежному напрямку».
Політичні вправи для обраних
Не можна сказати, що ініціатива правлячої партії Німеччини щодо політичної реформи ЄС знайшла таку вже масову підтримку навіть на рівні союзницьких правих європейських партій. Уряд Іспанії багатозначно відмовчується, британські консерватори традиційно не цікавляться інтеграційними континентальними проектами, французька опозиційна партія «Союз за народний рух» екс-президента Ніколя Саркозі більше зайнята обранням нового лідера.
«Навіть якщо криза підштовхує до активнішої федералізації економічної політики, процес європейської інтеграції не може розвиватися з примусу, лише під тиском обставин, – зазначає у розмові з Тижнем політолог Тьєррі Шопен. – Такий проект потребує попереднього усвідомлення та достатньої політичної легітимації. Поза терміновими заходами, що мають загасити пожежу й відновити стабільність єврозони, на часі є системна реформа європейських інституцій. Йдеться про те, щоб запровадити справжнє економічне управління єврозоною, поставити до дії бюджетний та банківський союз країн-учасниць та збудувати політичний союз держав, щоб інституції ЄС набули більшої легітимності».
За словами Шопена, найбільше цікавляться проектом політичної інтеграції ЄС у Німеччині та Польщі. Натомість ліва влада Франції не поспішає з висновками. «Про політичний союз ми зможемо говорити лише після того, як побудуємо бюджетний, банківський та соціальний союз, – заявив минулого тижня журналістам президент Франсуа Олланд. – Політичний союз можливий виключно після європейських виборів 2014 року».
Нині, орієнтуючись на європейські вибори, німецька дипломатія докладає максимум зусиль, щоб домогтися протягом наступного року об’єднання посад керівника Європейської комісії (нині її обіймає Жозе Мануел Баррозу) та голови Європейської ради (Герман ван Ромпей) в одну – президента Євросоюзу. Ведуться активні переговори, щоб новим очільником ЄС за два роки став лідер тієї партії, чий список здобуде на виборах до Європарламенту найбільшу кількість голосів.
Що б означали всі ці нововведення, за умови, що вони відбудуться, в проекції на українські перспективи? Якщо абстрагуватися від недоброї репутації української влади, що не сприяє реалізації європейських прагнень більшості українських громадян, перехід ЄС до узгодженої зовнішньої та внутрішньої політики радше буде вигідний у майбутньому для Києва. Навіть більше, без наведення ладу в «європейському домі» сам процес подальшого розширення на Схід, безвідносно до України, неможливий узагалі.
Ймовірна перемога прихильників спільної європейської політики була б вигідна Україні ще й тому, що в таборі євроскептиків термін «подальше розширення» не викликає жодного ентузіазму. Якщо ж у Брюсселі з’явиться людина, яка відповідатиме за міжнародну політику ЄС та реально впливатиме на майбутні колективні рішення в межах об’єднаного континенту, Київ матиме конкретного співбесідника, з яким можна розвивати відповідний діалог. Не факт, що спілкування буде конструктивним, і ми порозуміємось. Але принаймні українська столиця матиме можливість.
Опоненти спільної європейської політики кажуть, що єдиного європейського народу не існує. Тому не може бути за визначенням спільного європейського інтересу. Можливо, так воно і є. Але у європейських країн є спільні загрози та спільні виклики. Відповідати на них краще спільними зусиллями.
Український тиждень
Донецька обласна молодіжна організація «Регіональне об’єднання молоді»оголошує набір учасників на тренінг в рамках проекту «Прозора освіта – Давай зробимо це», який відбудеться у м. Донецьк 14-18 листопада 2012 року (можливо невелике перенесення дат проведення заходу, про що учасники будуть повідомлені заздалегідь).
Під час тренінгу будуть розглянуті такі питання:
Цільовою аудиторією тренінгу є молоді люди, які навчаються у ВНЗ м. Донецьк та АР Крим, та які:
Для зголошення на участь у тренінгу необхідно до 11 листопада 2012 року (включно) надіслати заповнену аплікаційну форму (дивиться у додатку) на електронну адресу semyvolos.runy@gmail.com. Кількість місць є обмеженою, тому відбір буде відбуватися на конкурсних засадах. Про результати відбору буде повідомлено 12 листопала на вашу електрону адресу або телефоном.
У разі необхідності, організатори проекту можуть надіслати офіційний лист запрошення на місце навчання. Для оформлення такого листа прохання звертатися за адресою semyvolos.runy@gmail.com.
Участь у тренінгах є безкоштовною. Відібрані до участі учасники забезпечуються роздатковим матеріалом, проживанням та харчуванням. Відшкодування транспортних витрат відбуватиметься тільки занаявності оригіналів квитків в обидві сторони.
За всіма додатковими питаннями звертайтеся до координаторки проекту Наталі Семиволос на електронну адресу:semyvolos.runy@gmail.com.
Проект «Прозора освіта –Давай зробимо це» реалізує Донецька обласна молодіжна організація «Регіональне об’єднання молоді». Діяльність проекту направлена на зниженні рівня корупції у ВНЗ Донецької області та АР Крим та заохочення студентів до активної боротьби з корупцією в своїх навчальних закладах шляхом проведення дослідження різних напрямків корупції у ВНЗ та здійснення заходів з підвищення обізнаності студентів, використовуючи найкращі європейські практики. Проект реалізується за підтримки OpenSocietyFoundations, HigherEducationSupportProgram.
Посол США в Україні Джон Теффт, Директор Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в Україні Джед Бартон та Заступниця адміністратора Бюро Європи та Євразії USAID Пейдж Елекзендер 2 жовтня відкрили нову будівлю USAID в Києві на території комплексу посольства США по вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського 4. Ця подія також відзначила 20-ту річницю «Акту на підтримку свободи, демократії та відкритого ринку в Росії та європейських країнах, що розвиваються» (Акту на підтримку свободи), за якими Сполучені Штати надають допомогу незалежним державам колишнього Радянського Союзу.
«За минулі 20 років, американський уряд надав понад 15 млрд. доларів США допомоги 12 країнам, з котрих майже 3 млрд. доларів США отримала Україна», сказав Посол США в Україні Джон Теффт. «Але щоб зрозуміти вплив, ми повинні оцінити те, що стоїть за великими цифрами. Треба подивитися на кількість людей та соціальних інституцій, які отримали таку допомогу».
Віце-прем’єр-міністр України, Міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова, Заступник Голови Адміністрації Президента України Марина Ставнійчук та Голова Київської міської адміністрації Олександр Попов під час своїх виступів високо відзначили внески USAID у різноманітних областях, включаючи напрямки боротьби із туберкульозом та СНІДом, муніципального опалення та реформування бюджету.
Гостями церемонії були українські посадові особи і політики, дипломатичний корпус, представники громадянського суспільства та ділових кіл. Розгорнутий з цієї нагоди інформаційний ярмарок USAID та Відділу посольства США з питань преси, освіти і культури і їхніх партнерів розповіли про минуле й сьогодення американської допомоги Україні.
Виступ Посла США в Україні Джона Теффта на церемонії відкриття (англ.)
Виступ Віце-прем’єр-міністра України, Міністра охорони здоров’я України Раїси Богатирьової
Прошлой ночью ликовали все, кто является сторонником легализации свободной продажи марихуаны. Причиной тому послужило принятие в США так называемой «Поправки 64», согласно которой каждый, кто достиг 21-летнего возраста, может без ограничений приобретать марихуаны для собственного использования.
Поправка была принята в американских штатах Колорадо и Вашингтоне в результате открытого всенародного голосования. В Колорадо это уже не первое голосование по этому вопросу — в 2006 году таким способом там отменили наказание за хранение марихуаны для лиц старше 21 года.
«Последние 8 лет мы доказывали, что правильно разрешить употреблять марихуану тем, кто предпочел ее алкоголю, — заявил один из лидеров движения за легализацию Мэйсон Тверта, — и сегодня избиратели поддержали нас».
«Все законодательные нормы о местах и способах употребления марихуаны будут разработаны в течение ближайших 30 дней», - заявил губернатор штата Колорадо Джон Хикенлупер.
Успокаивает лишь то, что федеральный закон США все еще считает марихуану наркотиком, что создаст определенные трудности сторонникам легализации и не даст данной инициативе выйти за грани разумного.
Кто и зачем сеет сепаратизм и разваливает Испанию? Рушит экономику Греции, Португалии, других стран Европы.
В последние два-три года мы постоянно наблюдаем, как лихорадит Европу. Вначале Греция, потом Португалия, Испания и далее по списку. Колебания евровалюты. Массовые выступления трудящихся. А в последнее время, к этому еще добавился сепаратизм! Кто манипулирует закулисными процессами и что за всем эти стоит…
Но рассмотрим все по порядку.
Грядущий крах доллара: США против Единой Европы или как оттянуть распад Америки?
Сейчас совершенно очевидно, конец американского мира и распад США — лишь вопрос времени! Он уже неизбежен! Его лишь можно оттянуть. Укрепление Единой Европы и евровалюты грозит финансовым крахом США.
А для этого американцев все меры хороши:
1. Подрывая экономику Европы янки тем самым инициируют откат части средств назад из евро в доллар , поддерживая тем самым долларовую систему.
2. Американцам необходимо было сохранение своего военного присутствия в Европе и сохранение подконтрольного им НАТО, не допуская ни в коем случае усиление Германии и становления ее как главной геополитической силы в Европе, а также ее сближения с Москвой.
Для реализации второго пункта как нельзя подходила война против Югославии, которая одновременно решала следующие задачи:
- стравливание христиан и мусульман. Европу и Россию;
- закладывала подконтрольный американцам наркотрафик в Европу, как одну из основ разрушения европейского общества.
Великобритания -Троянский конь Евросоюза!
Сателитная для США Великобритания – удобный инструмент для развала экономики Евросоюза, путем резкого оттока инвестиций из Евросоюза через английские банки в США. А также главный американский форпост по сохранению американского военного присутствия в Европе…
О механизмах развала экономики Европы
Механизм развала экономики Европы достаточно прост.
Вначале подкупается часть руководства ряда европейских стран, удобнее, если там, у власти социалисты (короче левые) – озабоченные социальной поддержкой населения, не думающие ни об отечественной экономике и ни о том, что надо жить по средствам. Экономика этих стран на протяжении ряда лет незаметно накачивается дешевыми американскими кредитами (деньги они просто напечатали), в т. числе через фонд Сороса. Вслед за одной страной кредиты начинают брать и другие. Одновременно понемногу скупается евровалюта отдельными подконтрольными США и Великобританией европейскими банками. Несколько лет все хорошо.
А вот потом начинается. Америка перестает выдавать кредиты и требует назад уже выданные. Одновременно банки скидывают часть запасов в Евровалюте, что бы вызвать некоторую волну сброса евро и покупку доллара. Как следствие, стоимость евро падает, доллара повышается. В итоге мы получили ту ситуацию, которую наблюдаем уже на протяжении 2-3 лет. Далее этот эффект постепенно слабеет, что мы сейчас и наблюдаем.
Далее в ход запускается иной механизм – вывод инвестиций с территории Европы в банки США. Впрочем, этот метод довольно краткосрочен по действию и он уже недостаточен.
Тогда в ход идут массовые выступления трудящихся (уже привыкших жить не по средствам), причем организация этих выступлений щедро финансируется из заграницы.
И далее, в ход запускается уже сепаратизм (это четко видно на примере Испании). Вначале как борьба за экономическую автономию и права трудящихся, а затем уже и как классический сепаратизм, направленный на распад страны. Цель всего этого проста – экономический и политический подрыв Евросоюза и недопущение усилении Германии, в руководстве которой в ближайшие годы грядут изменения. И явно не в пользу США…
В чем виновата Югославия?
В том, что была союзником, тогда еще не окрепшей России, не подчинялась США и была носителем Православной веры! Натовская агрессия против Югославии послужила хорошим рычагом для сохранения военного присутствия США в Европе, сохранения НАТО под американским контролем (перед войной в ряде европейских стран уже в открытую раздавались призывы исключить США из блока НАТО и сделать блок чисто европейской структурой, а войскам США покинуть территорию Европы, что привело бы к краху американской денежной системы и полной потере американского влияния в Европе).
Кроме решения указанных задач американцы в очередной раз столкнули Православных и Мусульман, создали и себе плацдарм в Косово и установили контроль над созданным ими наркотрафиком в Европу.
В чем виноват лично сам Слободан Милошевич? В том, что он был слишком мягок к пятой колонне! Расстрел 50 человек отправка в тюрьму еще сотни и независимая Югославия существовала бы и сейчас. До чего доходит игра в демократию, общечеловеческие ценности и гуманизм Мы все хорошо видим. Никакой соглашательской политики с американским дьяволом быть не может! Слободан Милошевич это понял слишком поздно! В какой-то степени история Милошевича чем-то напоминает мне историю Николая Второго!
Зачем понадобилась независимость Косово?
1.Создание подконтрольного США и Британии анклава на Балканах, одной из задач создание которого являлось стравливание мусульман и православных.
2.Через Косово и Албанию идет созданный ЦРУ США наркотрафик в Европу из Афганистана.
3.Новый военный плацдарм США.
Откуда, кому и зачем нужен наплыв в старой Европе мусульман? Кому это нужно?
Наплыв неевропейского населения (преимущественно мусульманского) на территорию Европы во многом инициирован опять же британцами и американцами (как следствие этого в Лондоне до половины населения составляют приезжие).
Наплыв во многом сорганизован благодаря подконтрольным СМИ – в поисках лучшей жизни, под прикрытием прав человека, демократии, свободы совести, вероисповедания. Цель – под старую Европу закладывается немалый ворох будущих проблем. Что Мы и наблюдаем.
Кто стравливает мусульман и христиан?
Мусульман и христиан стравливают спецслужбы США, Великобритании и Израиля. Это одна из основ их политики: сеять национальную и религиозную рознь. Причем в Европе они немало преуспели, заложив фундамент для религиозной розни на долгие годы.
Кому выгодно разрушение и деградация католической, а теперь уже и протестантских церквей Европы?
Опять же американцам и британцам. Главный удар при этом наносится по католической церкви (в последние три года только и слышно о католических священниках со странными наклонностями, притом в таком количестве сообщений, что это явно говорит о хорошо спланированной атаке на католическую церковь. Подобная атака против Православной церкви в России, со стороны музыкальной группы Pussy Riot и проамериканских правозащитников уже провалилась. Европейцам надо об этом задуматься), чтобы выбить из под деградировавшей старой Европы остатки духовной опоры общества! Не будет этой опоры и в купе с предыдущими описанными методами лихорадит старую Европу будет еще долго.
Беззубая Европа — итог американских инсинуаций!
В итоге, по прошествии более чем десяти лет мы имеем беззубую Европу, с потерянными ценностями, живущую в ожидании дальнейшего кризиса.
Но так будет не всегда!
Конец американского мира не за горами. Он уже неизбежен. Осенью 2014г. Шотландия выйдет из состава Великобритании. Как следствие этого Британия распадется в течении 2015г. Экономика Германии удержится! А значит, уцелеет и Евросоюз, пусть даже в другой конфигурации. Но это уже будет другой ЕС, с сильной Германией. В Германии, похоже, следует ожидать прихода к власти уже более трезвомыслящих – пронемецких сил! Что приведет к созданию новой европейской континентальной оси Берлин-Москва, первые контуры которой начинают просвечиваться уже сейчас!
Сохранится и евро! По оценкам немецких экономистов, таких как Пауль Фриц, когда соотношение евро с долларом превысит отметку 1,45 в пользу евро – начнется постепенный отток денежной массы из доллара в евро.
Европейцам следует одуматься, пока Европа не погрузилась в хаос, надеюсь, такое просветление скоро наступит. И если так, то фундамент Новой Европы будет без США, НАТО, Англии (Великобритании к этому времени уже не будет), массонских лож и транснациональных проеврейских корпораций, с их бесконечными войнами и мировым хаосом.
Вадим Медведев
Східноукраїнський центр громадських ініціатив запрошує команди громадських активістів та представників шкіл, заклади яких знаходяться під загрозою ліквідації, з малих громад Луганської, Донецької та Харківської областей до участі в конкурсі мікрогрантів «Підтримка громадських ініціатив на користь збереження шкіл у малих громадах». Фінансова підтримка надається на втілення громадських ініціатив, спрямованих на збереження освітніх послуг та громадського впливу на прийняття владних рішень щодо майбутнього школи.
Визначення основних понять
Адвокасі – метод та процес впливу на людей, які приймають рішення, та на громадську думку щодо проблемних питань. Воно спрямоване на мобілізацію громадських дій для досягнення змін у суспільстві.
Кампанія – ряд послідовних заходів, які здійснюються для мобілізації громадської підтримки або іншого впливу на прийняття політичних рішень задля досягнення певної суспільно важливої мети. Види: лобіювання, робота із ЗМІ, кампанія з написання листів та громадські демонстрації.
Владне рішення щодо подальшого функціонування загальноосвітнього навчального закладу може бути:
Умови конкурсу. Заявки приймаються від представників малих громад, школи яких знаходяться під загрозою ліквідації. Максимальний розмір фінансової підтримки на втілення однієї ініціативи становить: 10 000 грн. У рамках конкурсу СЦГІ має намір підтримати щонайменше 6 кращих ініціатив з трьох обраних областей України. Загальний бюджет конкурсу складає 60 000 гривень.
Учасники конкурсу:
Пріоритет надаватиметься проектам, які спрямовані на:
Заходи, які мають бути обов’язковими у проектній пропозиції:
Термін реалізації ініціативи – до 3-х місяців.
Початок реалізації ініціативи варто планувати з 1 січня 2013 року.
Надіслані на конкурс заявки будуть оцінені Конкурсною комісією, що складатиметься з освітян та експертів громадськості, обізнаних у питаннях адвокаційних кампаній, правозахисту, розвитку малих громад та освітньої сфери.
Критерії, які братимуться до уваги при оцінюванні заявок конкурсною комісією:
1. Відповідність цілям і завданням проекту, вимогам конкурсу.
2. Актуальність питання ліквідації школи для громади.
3. Наявність комплексу дій, які привнесуть практичні змін зміни у стані школи.
4. Спроможність команди проекту реалізувати ініціативу
5. Реалістичність виконання ініціативи.
6. Життєздатність та соціальна ефективність пропонованої моделі громадських дій із захисту та збереження освітніх послуг у своїй громаді.
7. Ефективність запропонованого бюджету ініціативи. Переваги будуть мати партнерські проекти/ініціативи, які містять обґрунтований бюджет з власним внеском (фінансовим або нефінансовим) організації, громади чи школи не менш 10% від загального бюджету проекту/ініціативи.
Конкурсом не будуть підтримані ініціативи:
Конкурсні заявки приймаються до 17:00 30 листопада 2012 року включно:
на поштову адресу СЦГІ (91005, м.Луганськ, 30-й квартал, 2/14) – дата подання визначається за поштовим штемпелем та
на електронну адресу проекту «Разом до збереження та розвитку освітніх послуг в малих громадах»lawforschool@gmail.com (із зазначенням теми листа «Конкурс мікрогрантів»)
Оголошення результатів розгляду заявок – до 15 грудня 2012 року на веб-сайті Східноукраїнського центру громадських ініціатив у розділі проекту «Конкурс мікрогрантів» http://totalaction.org.ua/content/konkurs-mikrohrantiv. Також учасники конкурсу будуть повідомлені про результати у письмовому вигляді електронною або звичайною поштою.
Для активу громади/ініціативних груп/громадських організацій-переможців конкурсу з боку СЦГІ заплановано проведення методичних семінарів з планування та реалізації адвокасі-ініціатив, а також експертне супровід під час реалізації ініціатив (юридична, методична, інформаційна підтримка, експертні консультації).
Увага!
Зацікавленим командам з малих громад, які бажають взяти участь у конкурсі, слід подати конкурсну заявку, підготовлену згідно аплікаційної форми (подається нижче).
При підготовці проектної заявки радимо користуватися посібником «Як зберегти школу у власній громаді: керівництво до дії», який доступний за посиланням http://totalaction.org.ua/content/stvorjujemo-posibnyk-zberihajemo-shkoly
Контакти
Вадима Сабінін, менеджера проекту «Разом до збереження та розвитку освітніх послуг в малих громадах», тел. 0642 49 13 74, 099 04 34 024, lawforschool@gmail.com.
Оксана Дрєпіна, керівниця проекту «Разом до збереження та розвитку освітніх послуг в малих громадах». тел. 050 923 41 17, lawforschool@gmail.com.
Голова Асоціації психіатрів України, відомий правозахисник Семен Глузман вважає, що психологія українських виборців змінюється, хоча більшість рядових українців мало поінформовані про реалії політики і голосують за тих, хто пропонує прості рішення. Прихід у парламент націоналістів і чергову появу там комуністів він називає очікуваним наслідком «розчарування у всіх». Це відповідь на дії влади – і теперішньої, і попередньої. Тому влада, яка уявила себе «абсолютним господарем» України, має змінити свою поведінку.
ВИБОРЕЦЬ ПОЧИНАЄ РОЗУМІТИ, КОЛИ ЙОГО ДУРЯТЬ
- Несподівано багато на цих виборах набирають націоналісти. З іншого боку, все ще багато людей голосує за комуністів. Чим це можна пояснити – з одного боку, радикалізація настроїв, а з іншого – якась ностальгія за радянським минулим?
- Семен Глузман: Звичайно, мені як нормальній людині це не дуже приємно. Але це було очікувано. Я розумію, чому це відбувається. Це наслідок розчарування у всіх. На жаль, про це майже ніхто не говорить, але багато в чому винен президент Ющенко. Він замість того, аби стати механізмом об’єднання України в одне ціле, зробив зовсім протилежне. Чого він хотів – це інше питання. Але внаслідок абсолютної безграмотності і невміння думати маємо сьогодні таку радикалізацію.
Проте я думаю, що до такої ситуації потрібно ставитися спокійно. Насправді слід боятися не нам, а команді Януковича. Вони повинні змінити свою поведінку в Україні. Вони вирішили, що є нашими абсолютними господарями. І ось виявилось, що ні – ми не всі їхні раби.
Хіба не можна було передбачити, що мовний закон матиме такі наслідки? А їм було наплювати – вони думали тільки про те, щоб підняти народ на Східній Україні, який вони нагодувати не можуть і тому дають йому російську мову. Але народу російська мова не потрібна, тому й голосують за комуністів.
Насправді треба розуміти, що не всі у «Свободі» патріоти України – там дуже багато людей, які на цьому годуються. Те саме можна говорити про наших псевдокомуністів.
Фашизації чи комунізації України, звичайно, що не буде. Хоча те, що зараз відбувається, це печально. Влада – і нинішня, і колишня – зробила все можливе, щоб не було більше за кого голосувати. Я розумію, чому за Кличка проголосувало, з одного боку, достатньо багато людей – як для нової політичної сили, а з іншого боку – значно менше, ніж могло би. Усе тому, що незрозуміло, за кого голосуємо, хто ті люди в його списку.
- Тобто на цих виборах так і не був задоволений запит на нових політиків?
- Семен Глузман: Поки що ні. Водночас ми бачимо, що рядові українці не повірили Королевській. Вони не знають, від кого вона. Це знає тільки кількасот експертів, але люди це відчули. Йдеться про те, що український виборець починає розуміти, коли його ведуть у якісь обманні проекти, і він пручається. Але оскільки багато людей шукають простих рішень, вони голосують за радикалів.
І комуністи, і націонал-патріоти свободівці, звичайно, повинні пояснити своїм виборцями, звідки вони взяли далеко не малі гроші на свою виборчу кампанію. Я впевнений, що ні ті, ні другі цього не зроблять. Це буде та ниточка, за яку інші люди зможуть смикати. І це нормально, тому що коли ми говоримо про демократію і якусь хоча би відносну чистоту, то потрібно пояснити, звідки такі гроші.
Я НЕ ВІРЮ В ОПОЗИЦІЮ
- Тобто можна говорити, що психологія українських виборців змінюється якось від виборів до виборів?
- Семен Глузман: Я не соціальний психолог, не можу говорити, послуговуючись цифрами, але думаю, що змінюється. Принаймні, навіть у Донецькій і Луганській областях, зверніть увагу, не так багато людей віддало свої голоси за нинішню владу. А експерти кажуть, що насправді могло бути ще гірше, але штучними способами владі піднімали рейтинг.
От чому я так злобно говорю про Ющенка? Тому що 2005 рік дав нам неймовірний казковий шанс склеїти Україну в одне ціле, але цього не було зроблено.
- А зараз в країни такі шанси є?
- Семен Глузман: Побачимо, що буде далі. Я не вірю в опозицію. Для мене не є важливо, що вона складається з колишніх комуністів, комсомольців – не в тому річ. Річ в іншому: нормальна опозиція має думати не про себе і про те, як скинути нинішню владу, а про рядового українця. Та опозиція, яка сьогодні існує і яку формально очолює Яценюк, по-перше, скоро розпадеться – там дуже різні люди. А по-друге, вони не розуміють, що є реалії, і до них треба пристосовуватися, якщо ти хочеш допомогти своїй країні і тим людям, які в ній живуть. А якщо ж вони хочуть боротися між собою – нехай ідуть, борються, а ми тут до чого?
- Якщо подивитися на те, як голосували різні регіони, все-таки актуальним залишається розподіл на «своїх» і «чужих»?
- Семен Глузман: Так, на жаль, це найпростіше рішення для простої людини, яка не знає, хто звідки отримав гроші на виборчу кампанію, хто вкрав більше, а хто менше. Прості люди мало поінформовані. У багатьох наших політологів, політиків і журналістів абсолютно дике уявлення про те, що все населення України читає «Українську правду» та інші сайти. Не читають. Значна частина рядових українців живуть у зовсім інших вимірах. Вони по-іншому оцінюють ситуацію і не знають багато того, що сьогодні є.
ЕЛЕКТОРАТ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ ПОТВЕРЕЗІШАЄ
- У Львівській області, до речі, ми бачимо, що лише в одному окрузі пройшов кандидат-самовисуванець, а в інших перемагають офіційні опозиційні кандидати, навіть які раніше були майже нікому невідомі. Це значить, що тут все-таки головною залишається ідеологія?
- Семен Глузман: Думаю, що так. Йдеться ж не обов’язково про конкретну ідеологію Бандери-Шухевича чи Леніна-Сталіна. Я маю на увазі ідеологію ширшу, бо це вже застарілі ідеології. Львів’яни голосують не за ідеї, які колись висловлював Степан Бандера. Вони голосують за те, що їм сьогодні говорять їхні сьогоднішні ідеологи. Це, до речі, ті самі ідеологи, які посміли відкрито переслідувати дуже близьких мені людей – Мирослава Мариновича, Тараса Возняка, професора Грицака. Випадок зі звільненням Тараса Возняка «Свободою» дуже показовий.
Електорат Західної України у майбутньому потверезішає, але ці процеси проходять завжди дуже болісно. Розчарування прийде, тому що ні крайні ліві, ні крайні праві не розуміють нічого про економіку. Вони не можуть насправді управляти країною, тому що неможливо нагодувати людей мовою. У цьому сенсі Фаріон і Колесніченко однакові.
Процес протверезіння може затягнутися, а може бути прискорений. Все залежить від того, як поведе себе реальна головна влада, яка, до речі, сидить не в парламенті, а в Адміністрації Президента. Якщо все буде продовжуватися, як було до цього, це погано, але тоді погані справи будуть і у влади, тому що наростатиме радикалізація.
- Чого можна очікувати від нового парламенту в тому складі, який обрали на цих виборах?
- Семен Глузман: Це буде керований парламент. Він був керований і значною мірою буде таким. Але влада й опозиція мають навчитися хоч якомусь відносному діалогу – не в якихось ідеологічних цінностях, бо основна ідеологічна цінність і тих, і других – це гроші, причому не гривні, а долари або євро. Проте їм дійсно треба вчитися домовлятися.
От Юлія Тимошенко знову радикалізує ситуацію, оголосивши голодування. Зрозуміло, вона перебуває в тюрмі, в ізоляції. Але це ж було і після президентських виборів – коли вибрали Януковича, вона цього не визнала. Я теж не голосував за Януковича, але що робити – більша частина народу, можливо, на 1 або на 1000 людей більше вибрали іншого президента.
Крім того, група Януковича перша, яка наважилась на якісь імпотентні реформи. Вони імпотентні, тому що влада починає реформу і тут же сама її лякається. Але вона сказала слово «реформи», а без реформ Україна як держава просто помре. Ми 20 років жили у нереформованій соціальній системі, тому реформи просто необхідні.
Подобається це народу чи ні – залежить від того, як це робити і чи пояснювати це людям. Якщо їм одні кажуть, що буде у вас, наприклад, у лікарнях завтра все ідеально, а інші говорять, що завтра вас взагалі не буде кому лікувати і всі лікарні закриють, тоді зрозуміло, що люди голосують за радикалів, які пропонують прості рішення.
