влажность:

давление:

ветер:

влажность:

давление:

ветер:

влажность:

давление:

ветер:

влажность:

давление:

ветер:

Як спотворити результати виборів. Найбільш поширені форми фальсифікацій і методи протидії

Внаслідок системної підготовчої роботи цьогорічні парламентські вибори можуть позначитися наймасштабнішим за роки незалежності спотворенням волевиявлення

Змінивши модель жеребкування членів окружних виборчих комісій, влада запрограмувала сценарій, за якого інтереси опозиції в них обстоюватимуть не більше ніж 450 із 4050 потенційних членів ОВК. Більшість місць, які в результаті жеребкування дісталися маргінальним політсилам, схоже, репрезентуватимуть інтереси ПР. Це підтверджують члени багатьох окружкомів від опозиції, а також міжнародні спостерігачі, як, зрештою, і самі представники дрібних партій. Формування складу ДВК відбулося за тими самими принципами, що вже позбавили присутності в окружкомах більшість опозиційних сил: жеребкування проводилося не за кожною комісією окремо, а за всіма у межах виборчого округу. Відтак «є неофіційна інформація, що з 87 партій, які мають право подавати своїх представників  у комісії, печатки 49 містяться в одному офісі», – зазначає голова Комітету виборців України Олександр Черненко.

Тим часом саме ДВК приймають основні рішення в ході виборчого процесу: підраховують голоси, віддані за партії та кандидатів-мажо­ритарників, визначають, є бюлетень дійсним чи недійсним, можуть визнати вибори недійсними на тій чи іншій дільниці. А джерела Тижня свідчать про загрозу не просто встановлення контролю влади над більшістю членів комісій, а створення повністю «однопартійних» комісій шляхом: а) залякування членів ДВК від опозиції з тим, щоб вони написали заяву на дострокове припинення повноважень; б) дострокового припинення повноважень членів ДВК за рішенням ОВК під надуманими приводами (наприклад, «невиконання обов’язків»).

Широко розрекламована ідея застосування відеокамер масштабним фальсифікаціям перешкодити жодним чином не зможе, але натомість здатна залякати частину виборців, які остерігатимуться, що їхній вибір проти влади стане відомим власникам підприємств чи керівникам установ, у яких вони працюють, і загрожуватиме звільненням. Адже рішення ЦВК передбачає відеоспостереження в режимі онлайн-трансляції лише під час голосування, коли камери нічого суттєвого не зафіксують, бо основні фальсифікації можливі вже під час підрахунку бюлетенів, коли система працюватиме в режимі відеозапису, доступ до якого цілковито контролює влада. А згідно з внесеними після цього Верховною Радою змінами до Закону «Про особливості забезпечення відкритості, прозорості та демократичності виборів народних депутатів 28 жовтня 2012 року», що стосуються відеоспостереження на виборчих дільницях, його не буде на спеціальних (в’язниці, лікарні тощо) та закордонних дільницях, тобто саме там, де найбільше можливостей проголосувати за виборця і роздути явку.

Тиждень аналізує можливі механізми маніпуляцій, які здатні забезпечити владі суттєві електоральні «бонуси».

1. Без нагляду з боку опозиції. Позбавлення суб’єктів виборчого процесу – партій та кандидатів у мажоритарних округах – можливості контролю над процесом підрахунку голосів.

Згідно з п. 5 ст. 34 закону виборча комісія (2/3 присутніх членів ДВК, які з огляду на специфіку їх формування, напевно, контролюватимуться владою) на цілком законних підставах може ухвалити рішення про позбавлення права бути присутніми на засіданні офіційних спостерігачів, кандидатів у депутати, довірених осіб кандидатів, представників ЗМІ тощо на тій підставі, що «вони протиправно перешкоджають його (засідання. – Авт.) проведенню». Спровокувати таке рішення вона може досить просто. Скажімо, натягнути мотузку на відстані 3 м від стола, на якому рахуються бюлетені, й сказати, що за цю лінію ніхто не має заходити, оскільки перешкоджатиме роботі комісії.

Якщо спостерігачі, кандидати в депутати, журналісти починають протестувати, ігнорувати такі заходи ДВК, вона приймає рішення про позбавлення їх присутності. А далі дістає можливість чинити з виборчими бюлетенями все, що заманеться. Приміром, у бюлетенях, де стоятимуть позначки за опозиційні партії, проставити ще одну – таким чином вони будуть визнані недійсними. При цьому, як уже зазначалося вище, онлайн-трансляція процесу підрахунку голосів не передбачена, а доля відеозаписів буде в руках влади.

Можлива й технологія light. Нікого не позбавлятимуть права бути на дільниці під час підрахунку, але місця для присутніх – не членів комісії відводять там, звідки цей процес не дуже видно. І тоді, не дивлячись, яка позначка в бюлетенях, член ДВК кладе їх на купку тих, що віддані за провладні партії та кандидатів. Фокус у тому, що ніхто перевірити цього не може, крім самих членів дільничної виборчої комісії (більшість яких представлятимуть інтереси влади) та, за окремим рішенням, окружної виборчої комісії, у деяких випадках – прокуратури чи суду, які знову ж таки підконтрольні владі.

2. Спалити голоси за опозицію. На виборчих дільницях, де прогнозовано абсолютна більшість підтримає опозицію (насамперед західні області), може бути цілеспрямовано зменшено кількість виборців, які проголосують на них. Для цього є широкий арсенал засобів.

По-перше, «шкідництво» членів виборчих комісій, які видають виборцям бюлетені у день голосування: членові ДВК достатньо не поставити свого підпису набюлетені, щоб він був визнаний недійсним.

По-друге, розміщення в кабінках для голосування ручок із чорнилом, що зникає. Під час підрахунку голосів бюлетені, на яких немає жодної позначки, будуть визнані недійсними.

По-третє, ДВК може «забути» вкинути в переносну виборчу скриньку (з якою голосують виборці за місцем перебування – «на дому») контрольного листа. Це робиться спершу на початку засідання, а потім коли члени комісії виходять на голосування за місцем перебування виборця. Якщо під час підрахунку хоча б одного контрольного листа немає, усі бюлетені зі скриньки не враховуються.

Є ще один небезпечний для фальсифікації виборчих документів момент – час їх транспортування, яке, відповідно до закону, здійснюють голова ДВК, його заступник і двоє членів, які у більшості випадків всі можуть діяти в інтересах влади. Якщо зважити, що в авто ще буде водій, то ці члени комісії залишаються без зайвих «очей» (наприклад, в особі офіційних спостерігачів) і можуть ризикнути розірвати пакети з бюлетенями, зробити частину з них недійсними, а прибувши на засідання ОВК, вимагати повторного підрахунку голосів на дільниці.

Нарешті, можливе й визнання виборів недійсними на дільницях чи в цілих округах у регіонах із відомою кількаразовою перевагою опозиції над партіями влади та її сателітами.

3. Додати голосів для себе. Збільшення офіційної явки на виборах за рахунок громадян, які насправді на дільниці не прийдуть, а відтак вкидання бюлетенів замість них.

В умовах підконтрольних владі комісій дуже легко реалізувати технологію «значок» або «синій светр», яка полягає у видачі бюлетеня для голосування підставній особі. Сама технологія дуже проста: «декорований» умовним позначенням виборець (матеріально простимульований) підходить до члена ДВК, який бере участь у фальсифікації, й отримує бюлетень замість особи, яка не прийде або не прийшла на вибори. Для цього створюється спеціальна база даних із прізвищ людей, які не з’являться на дільниці (щоб скористатися їхнім правом голосу), або технологія реалізується ввечері, після завершення роботи дільниці, коли всі «чужі», тобто не позначені заздалегідь домовленим знаком (светром, курткою, значком тощо), проголосують (після 20:00 дільниця, за законом, закривається, але можуть проголосувати ті, хто на той час перебував на ній).

Соціологічні опитування, які проводилися напередодні, засвідчили, що в базових для нинішньої влади Південно-Східних регіонах у 1,5–2 рази більше громадян, які заявляють, що не підуть на вибори, аніж на Заході та в Центрі. Тож якщо явка там виявиться зіставною з аналогічними показниками в останніх, отже, влада знайшла спосіб проголосувати за них. Причому це стосується не лише виборів за партійними списками, де голоси згаданої категорії громадян здатні суттєво змінити результат, а й мажоритарних, де їхні голоси можуть виявитися вирішальними у визначенні переможців в одномандатних виборчих округах (для чого часто достатньо 25–35% зареєстрованих у тому чи іншому окрузі виборців).

4. Привезти собі виборців. У мажоритарних округах активно застосовуватиметься технологія збільшення електоральної бази підтримки певного кандидата за рахунок мігрантів.

Приміром, якщо кандидат у народні депутати є власником чи топ-менеджером великого підприємства (керівником навчального закладу) на території округу, за яким балотується, то він зацікавлений, щоб якнайбільше його працівників (студентів) були виборцями його округу. Після широкого резонансу в ЗМІ Центрвиборчком був змушений звернутися до ГПУ щодо перевірки інформації про примушування студентів Національного університету Державної податкової служби України (м. Ірпінь Київської обл.) та його Вінницького філіалу, а також їхніх родичів до тимчасової зміни місця волевиявлення – вони начебто мали віддати свій голос на дільницях на території Ірпеня за ректора Податкової академії Петра Мельника. Кандидат у народні депутати від партії «УДАР Віталія Кличка» Ігор Опадчий у звернені до ЦВК заявив, що його опонент у 215-му окрузі Галина Герега також планує привезти на голосування 10 тис. працівників мережі будівельних гіпермаркетів «Епіцентр», які контролює її родина.

13 вересня постановою Центральної виборчої комісії № 893 було затверджено новий Порядок тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси, яким дозволено змінювати виборчу адресу лише в межах мажоритарного округу. Це рішення викликало некритичну схвальну реакцію, мовляв, цим ЦВК заблокувала можливість масових міграцій «політичних туристів» в окремі округи шляхом тимчасової зміни виборчої адреси. Насправді ж, попри позитиви постанови № 893, в жодному разі не можна говорити про вирішення проблеми. Просто тепер для того, щоб змінити виборчу адресу, потрібно буде змінити і реєстрацію.

Причому для провладних кандидатів простимулювати такий процес нескладно. Наприклад, за даними громадської мережі ОПОРА, до списків виборців однієї з дільниць виборчого округу № 25 у Дніпропетровську було включено 700 осіб, що зареєстровані за адресою Дніпропетровського міського центру соціальної допомоги, в якому діє притулок для безхатченків лише на 20 ліжок. Причому у списках на цій дільниці серед імовірних безпритульних, які нібито перебувають у центрі соцдопомоги, були особи, які насправді не є такими, а живуть у власному помешканні за іншою адресою. Члени комісії, що чергували на дільниці, заявили представникам громадської організації, що «в такому вигляді списки прийшли до нас із Держреєстру виборців». У Києві в окрузі № 222 було виявлено квартиру, у якій приписано 37 виборців.

Натомість значна частина потенційних прихильників опозиції із її базових регіонів, що не зможуть зареєструватися за місцем фактичного проживання, будуть позбавлені можливості проголосувати.

5. Один бюлетень. Громадські активісти повідомляли, що у провінції партія влади спускає інструкції в підконтрольні комісії не видавати виборцям бюлетені з прізвищами мажоритарників, а самим заповнювати їх на її користь.

Зокрема, про те, що таку інструкцію начебто отримали члени 111-ї ОВК на Луганщині, повідомляла голова Луганської обласної організації «Еко-регіон» і юридичного об’єднання «Кодекс» Олена Степанець на своїй сторінці у Facebook. За даними останніх соціологічних опитувань Фонду «Демократичні ініціативи» спільно з КМІС, лише 54,2% людей, які збираються прийти на дільниці, за місяць до дня голосування знали, що половину депутатів обиратимуть за мажоритарними округами. 24,4% «щось про це чули», а 21,4% не здогадувалися взагалі. Тож частка громадян, не обізнаних із мажоритарною складовою виборів, зафіксована під час згаданого соцопитування, дає уявлення про те, що спотворення результатів у одномандатних округах за рахунок заповнення чужих бюлетенів може стати вирішальним, особливо там, де для перемоги достатньо буде 20–25% голосів.

Як запобігти фальсифікаціям

Звичайно, всі згадані фальсифікаційні ходи можуть бути бодай частково компенсовані хорошою роботою на виборчих дільницях офіційних спостерігачів та інших представників партій, ЗМІ й громадських організацій.

Арсенал опозиції у протидії домінуванню ПР у виборчих комісіях не такий великий, як того хотілося б, проте певні можливості таки є. Поміж рекомендацій варто відзначити такі.

По-перше, усі дії членів ОВК і ДВК від опозиції на засіданнях комісій бажано фіксувати на відео-, фото- та аудіоносії, а в разі прийняття виборчими комісіями неправових рішень представникам опозиції свою незгоду викладати в «окремій думці».

По-друге, потрібно орієнтувати членів ДВК від опозиції у разі тиску повідомляти у ЗМІ та правоохоронні органи, незаконні рішення комісій оскаржувати в судовому порядку та інформувати про їхню наявність медіа і моніторингові, зокрема міжнародні, організації спостерігачів.

По-третє, критично важливо, щоб у партій був резерв добре підготовлених спостерігачів: якщо комісія ухвалює рішення про вилучення спостерігача, то біля виборчої дільниці має бути ще один від тієї самої партії, який замінить свого колегу. Від офіційного спостерігача (довіреної особи, присутнього народного депутата тощо) дуже багато залежить у протидії фальсифікаціям. Зокрема, реалізація згаданої технології «значка» чи «светра» неможлива, якщо спостерігач перевірить паспорт виборця, якому видають бюлетень. Свого часу спостереження представників партій за явкою (фізичний підрахунок виборців, які прийшли на дільницю) дуже добре себе зарекомендувало для виявлення можливого масового вкидання бюлетенів, оскільки для цього зазвичай до 14:00 «накручують» явку.

Багато фальсифікацій будуть неможливими, якщо опозиційні партії домовляться про координацію спостерігачів у день голосування, бо на значній частині малих виборчих дільниць (у селах), за інформацією джерел Тижня, опозиційні сили часто навіть не планують виставляти своїх спостерігачів.

По-четверте, партії можуть активно використовувати такий процесуальний статус, як «представник ЗМІ», що є достатньо захищеним перед виборчою комісією.

По-п’яте, міжнародних спостерігачів слід заздалегідь запрошувати на очікувано проблемні дільниці.

Нарешті, політичні сили мають попіклуватися про те, щоб забезпечити технічне оснащення своїх спостерігачів фото-, відео- та аудіоапаратурою.

Ну і, звичайно, в українських умовах суттєвим запобіжником фальсифікаціям може стати натовп людей біля виборчої дільниці, які нагадуватимуть про Помаранчеву революцію як відповідь на зухвалість влади під час підрахунку їхніх голосів на президентських виборах у 2004 році.

Український тиждень

Десять днів після виборів: в округах досі йде війна

Підрахунок голосів у мажоритарних округах відзначився масовими фальсифікаціями з боку підконтрольних владі окружкомів, рішеннями судів виключно на користь провладних кандидатів, штурмом проблемних ОВК «Беркутом» і «спостерігачами»-важкоатлетами

Затяжні бої у мажоритарних округах стали головним політичним трендом після 28 жовтня. Якщо в день голосування, попри очікування, порушення та фальсифікації не перевищували звичної для України «норми», то бєспрєдєл під час підрахунку голосів за кандидатів-мажоритарників став безпрецедентним. Влада застосувала на виборах весь можливий арсенал технологій для спотворення волевиявлення, оскільки з першого разу не було виконано основного завдання – формування у Верховній Раді однопартійної більшості. Крім того, далося взнаки нестримне бажання кандидатів від ПР, явних і прихованих, прорватися в парламент, незважаючи на те, що виборці віддали свої голоси представникам опозиції. Як наслідок, за десять днів після виборів досі в багатьох округах не визначено переможця.

«Гарячі точки» виборів-2012

11-й округ, Вінниччина 

Колишній губернатор області Олександр Домбровський, провладний самовисуванець, був упевнений у своїй перемозі, адже, крім високого рівня впізнаваності серед виборців, користався підтримкою Петра Порошенка, чиї позиції на Вінниччині дуже сильні. Втім, конкуренцію екс-губернаторові склала висуванець від Об’єднаної опозиції Наталія Солейко, яка з невеликим відривом лідирувала майже до завершення підрахунку голосів. Однак Домбровський у суді домігся перерахунку голосів по кількох дільницях, а комісія, де більшість членів відверто підігрували йому, змінила призначеного за квотою «Батьківщини» голову ОВК, після чого результати вже були на його користь. Крім того, під час перерахунку голосів з окружкому силами міліції були виштовхані спостерігачі ОБСЄ, на дільниці гасло світло, і протоколи ДВК приймали, підсвічуючи ліхтариками та мобільними телефонами. До того ж невідомі пошкодили скриньки, в яких зберігалися бюлетені, що стало підставою для їхнього перерахунку. Опозиція заявила, що їхнім юристам, котрі відстоювали результати своїх кандидатів, погрожували фізичною розправою.

14-й округ, Вінниччина

Тут відрив провладного та опозиційного кандидатів сягав якихось десятків голосів. Зокрема, за даними протоколів з мокрими печатками, опозиціонер Іван Мельничук випередив на 251 голос самовисуванця Віктора Жеребнюка, якого вважають креатурою голови Адміністрації президента Сергія Льовочкіна. Однак Жеребнюк домігся через суд перерахунку на десяти дільницях, пославшись на пошкодження коробок із бюлетенями під час їхнього транспортування. Як наслідок, на окремих дільницях понад половину всіх бюлетенів було визнано недійсними, і Жеребнюк здобув перемогу з відривом у 81 голос. Як і на 11-му окрузі, опозиція заявляла про тиск і погрози в бік своїх юристів.

20 округ, Волинь.

Працівники «Беркуту» силою видворили із засідання ОВк всіх, окрім членів окружкому від влади, які оформили перемогу самовисуванця Сергія Мартиняка над опозиціонером Романом Карпюком з перевагою у 400 голосів.

90-й округ, Київщина

Свободівець Олександр Марченко, згідно з даними протоколів з мокрими печатками, здобув перемогу у 1393 голоси над провладним самовисуванцем Віталієм Чудновським, якого називають нареченим сестри глави Адміністрації президента Юлії Льовочкіної. Втім, після опрацювання всіх протоколів ДВК переможцем з відривом у 400 голосів було оголошено Чудновського. Як запевняють свободівці, на його користь відібрали голоси у інших кандидатів, а протоколи ДВК було сфальсифіковано. Опозиція намагалася довести свою правоту в судах, куди масово приходили «журналісти кримінальної зовнішності», щоб підтримати Чудновського. Попри надані суду копії протоколів з мокрими печатками та відеозапис процесу опрацювання протоколів ДВК, що свідчив про можливі фальсифікації, суди не задовольнили позову Марченка.

94-й округ, Київщина

Провладний кандидат Тетяна Засуха не змирилася зі своєю поразкою опозиціонеру Віктору Романюку («Батьківщина»), попри відрив у 10 тис. голосів на користь останнього. Застосували таку схему: в суди надійшли численні скарги з боку спостерігачів, яких начебто не пускали на дільниці під час підрахунку голосів. «За збігом обставин», серед таких дільниць були лише ті, де перемогу дістав Романюк. Опозиціонери стверджували, що скарги подавали ті спостерігачі, котрі взагалі не були зареєстровані на відповідних дільницях. Утім, суд традиційно став на бік провладного кандидата: недійсними визнали результати на 28 дільницях (майже третина округу), було проігноровано волевиявлення близько 30 тис. громадян. Зрештою, Верховна Рада рекомендувала провести на окрузі повторні вибори, оскільки «неможливо встановити справжні результати голосування».

95-й округ, Київщина

Від початку виборів прогнозувалося, що це буде один із найпроблемніших округів по всій Україні, оскільки тут балотувався одіозний регіонал Петро Мельник – ректор Національного університету державної податкової служби. Конкуренцію йому складали ударівець Олександр Юраков і кандидат від «Батьківщини» В’ячеслав Кутовий. Прогнози справдилися, позаяк у перші два дні після голосування тут цілодобово чергували загони «Беркуту», десятки «братків», міжнародні та вітчизняні спостерігачі й журналісти. Голоси рахували вкрай повільно. Але зрештою Мельника, схоже, «злили» свої ж, відмовившись надавати адмінпідтримку, і він невдовзі фактично визнав свою поразку, згодом так само вчинив і Юраков, якого Об’єднана опозиція звинувачувала в роботі на Мельника.

132-й округ, Миколаївщина

Безумовно, «найкривавішим» виявився округ, де зійшлися кандидат від Партії регіонів Віталій Травянко та опозиціонерАркадій Корнацький («Батьківщина»), який за кілька тижнів до дня голосування був змушений виїхати з України разом із родиною через тиск із боку правоохоронних органів. Спочатку на сайті ЦВК з’явилося повідомлення про перемогу Корнацького після підрахунку 100% протоколів, однак вже за кілька днів лідером визнали Травянка. Згодом на виконання рішення суду про перерахунок голосів на окремих дільницях будівлю ОВК штурмом взяв «Беркут», силою прорвавшись крізь людський натовп. Беркутівці забезпечили судовим виконавцям винесення протоколів з окружкому. Автобус із «Беркутом» і бюлетенями взяли в облогу місцеві жителі, зрештою нардеп Геннадій Москаль зміг відбити виборчу документацію назад і перенести їх до ОВК. Але за деякий час «Беркут» знову атакував будівлю, протоколи було знову вивезено, а наступного дня вони з’явилися у Центрвиборчкомі. Там вирішили, що після такої виборчої вакханалії неможливо встановити автентичність протоколів, тому рекомендували ВР провести потворні вибори по округу.

194-й округ, Черкащина

Опозиціонер Микола Булатецький («Батьківщина») з відривом у 12 тис. голосів переміг ставленицю Валентину Жуковську, яку називають кандидатом від олігарха Дмитра Фірташа. В окружкомі неодноразово спалахували бійки, гасло світло, членів комісії забирала швидка, вони намагалися викрасти печатку комісії та ключі від сейфу з бюлетенями тощо. Місцевий суд ухвалив рішення про перерахунок голосів на кількох дільницях, пославшись на справу «Компартія Туреччини проти Туреччини», яку Європейський суд з прав людини розглядав 1998 року, однак опозиціонерам все ж таки вдалося довезти протокол, який засвідчив перемогу Булатецького до ЦВК, однак там вже було вирішено провести перевибори по округу.

197-й округ, Черкащина

Тут у парламент намагався потрапити відома «тушка» й латифундист Богдан Губський, якому протистояв опозиціонер Леонід Даценко («Батьківщина»). Останній упевнено переміг із відривом у 5 тис. голосів, про що стало відомо після отримання протоколів з мокрими печатками. Після чого Губський і Ко повністю заблокували роботу комісії. За кілька днів після завершення голосування було опрацьовано трохи більше 1% протоколів. З 18 членів комісії з різних причин кудись зникли десятеро. Окружком повертав одержані протоколи до ДВК, де Губському додавали по 200–300 голосів на кожній дільниці, як наслідок, на сайті ЦВК після підрахунку 100% саме він і став переможцем, хоча на той час навіть не всі голови ДВК встигли здати свої протоколи. Зрештою, по цьому округу ЦВК також рекомендував ВР провести перевибори.  Однак о пятій ранку 7 листопада «Беркут» штурмом взяв будівлю окружкому і забрав протоколи та печатку комісії попри протидію з боку опозиційних нардепів. До обіду голова ОВК разом з Губським вже привезли усі документи до ЦВК і переможний для останнього протокол було прийнято.

184-й округ, Херсонщина

Опозиційний самовисуванець Іван Винник програв регіоналу Миколі Дмитруку лише 86 голосів, попри те, що впевнено лідирував, коли залишалось обрахувати всього 13% протоколів. Не бажаючи визнавати несправедливу поразку, Винник зміг домогтися часткового перерахунку, який було зупинено, але підсумковий протокол про перемогу Дмитруком було відправлено до Києва. Але в ЦВК побачили у ньому неточності та зобов’язали ОВК переглянути підсумки виборів. Засідання комісії ніяк не може розпочатись з оглядну на його бойкот провладними членами ОВК.

211-й округ, Київ

На окрузі вели боротьбу нардеп-регіонал Ігор Лисов та нардеп-бютівець Сергій Терьохін, який і випередив свого опонента на 3,5% голосів. Втім, Лисов через суд домігся перерахунку голосів на 28 дільницях, відстоявши це рішення у чотирьох апеляційних процесах. Однак опозиціонери стояли на своєму і початок перерахунку голосів призвів до масової бійки за участю нардепів, членів комісії та міліціонерів, самому Терьохіну зламали ребро і палець. Зрештою, Лисов відступив, визнавши свою поразку.

216-й округ, Київ

На відміну від Лисова не має наміру здаватися провладний самовисуванець Олександр Супруненко з «молодої команди Черновецького», який поступився з різницею у 1400 голосів опозиціонерці Ксенії Ляпіній («Батьківщина»), але зміг домогтися перерахунку голосів по 27 дільницях. Рішення суду з цього приводу з’явилося ще кілька днів тому, але перерахунок досі не розпочався, позаяк крісло голови комісії (за квотою партії «Молодь до влади») весь цей час залишається вакантним. На окрузі також не обійшлося без «спостерігачів»-боксерів  від провладного кандидата і бійок, внаслідок чого ледь не пошкодили коробки з бюлетенями. Пізнім вечором 6 листопада комісія зібралася для проведення перерахунку, але про якісь результати досі нічого не відомо. Наразі ситуація лишається непевною.

223-й округ, Київ

Єдиний округ, де наразі не пораховані всі протоколи. Хоча дані протоколів з мокрими печатками засвідчують перемогу свободівця Юрія Левченка у кілька сотень голосів, провладний самовисуванець Віктор Пилипишин не здається. Вже кілька разів спалахували сутички між його «братками» з журналістськими посвідченнями, міліцією та прихильниками Іллєнка, в будівлі ОВК розпилювався сльозогінний газ. Також Пилипишин зміг протиснути через суд рішення про перерахунок голосів на десяти дільницях. Попри те, що ЦВК вирішила, що на окрузі варто буде призначити повторні вибори, перерахунок голосів раптово поновився у вівторок (5 листопада) увечері.

Джерело:

Український Тиждень

На проблемній ОВК Пилипишина-Левченка знову сутички

На засіданні окружної виборчої комісії у 223-му окрузі, де балотуються «свободівець» Юрій Левченко та самовисуванець Віктор Пилипишин, відбулася сутичка.

Один зі «свободівців» намагався виштовхати із залу людину, яка представилася представником преси.

За версією «свободівців» цей журналіст представляв інтереси кандидата Віктора Пилипишина.

До зали покликали співробітників міліції, які вивели конфліктуючих із зали. Одна з членів комісії Олена Ніколаюк заявила про те, що у сутичці вона отримала удар в обличчя. Деякий час у залі тривала суперечка, під час якої Ніколаюк та прихильники «Свободи» вдавалися до взаємних образ.

До цього Ніколаюк заявляла про те, що отримує СМС-повідомлення з погрозами на кшталт «Мівіна одумайся!».

Крім того, як повідомила журналіст Наталя Соколенко, окружна виборча комісія №223 продовжує перерахунок бюлетенів на окрузі, де балотуються «свободівець» Юрій Левченко та самовисуванець Віктор Пилипишин, і масово «вибраковує» бюлетені за Левченка.

«На столі вже велиииикий стос бюлетенів, відданих за Юрія Левченка, але…зіпсованих. На бюлетенях тих чітко видно, що виборець (може, це й мій бюлетень) ставив галочку «ЗА» кандидата від «Свободи» Левченка однією ручкою певного кольору чорнилом, а додаткова галочка, через яку бюлетень визнають недійсним, іншою ручкою», — зазначає вона.

Бюлетені, подані за інших кандидатів, практично неушкоджені, розповідають свідки перерахунку.

Нагадаємо, 7 листопада Центральна виборча комісія зобов’язала окружну комісію 223 округу до 15 години 9 листопада підписати протоколи про результати голосування.

Як повідомляв Тиждень.ua, остаточне підбиття підсумків парламентських виборів затримує один округ – № 223 у Києві.

Нагадаємо, члени 223 окружної виборчої комісії 6 листопада вирішили звернутися до ЦВК за роз’ясненнями щодо подальших дій окружкому у зв’язку з рішенням про перевибори.

Навіщо дрібні партії беруть участь у виборах

16 партій не подолали 5% бар’єру на виборах до ВР. Більшість з них вели кампанію дуже кволо. Між тим, застава, яку кожна із цих партій внесла за право брати участь у виборах – 2 мільйони гривень – наштовхує на думку, що якась мета у «карликів» все-таки мала бути.

На підтанцьовках у влади

Першою з кінця у рейтингу партій, які брали участь у виборах, стала Ліберальна партія України, набравши 0,07 відсотка, або трохи більше 15 тисяч голосів виборців. Автору цих рядків довелося побувати на передвиборчому з’їзді «лібералів», який проходив у серпні. Зібравшись в київському готелі «Турист», його делегати виглядали трохи розгубленими. «Учора пізно ввечері зателефонували, сказали, аби терміново прибув сьогодні на з’їзд, — розповідав один із делегатів своєму колезі у фойє готелю. «Так рішення ж було прийняте, фактично, учора, бо сьогодні – останній день, коли партія може висуватися на вибори, тому й робилося усе наспіх, — відповів той.

Здається, чи не єдиним делегатом «ліберального» з’їзду, хто почувався на ньому комфортно та впевнено, був третій номер списку — начальник Управління зв’язків із громадськістю МВС Володимир Поліщук. Хоча, зрештою, після офіційної частини, делегати трохи розслабилися за щедро накритими столами – яке ж партійне дійство без банкета?

Секрет такої «пожежної» готовності партії до виборів розкрився трохи пізніше, коли партія в результаті жеребкування отримала 219 представників в окружних виборчих комісіях. Згодом, спостерігаючи за багатоактними «Марлезонськими балетами», які влаштовували деякі ОВК під час підрахунку голосів, вже ні в кого не лишалося сумнівів, що поява подібних до Ліберальної партій-карликів на виборах було стратегічним ходом влади, яка у такий спосіб формувала «ручні» окружкоми, котрі рахували голоси так, як це було потрібно Партії регіонів.

Адже окрім «лібералів», таке потужне представництво в ОВК отримали ще дев’ять партій-ліліпутів: Християнсько-демократична партія України, Політична партія України «Русь єдина», Всеукраїнська політична партія «Братство», Політична партія «Руська Єдність», Політична партія «Молодь до влади», Партія «Руський блок», Українська партія «Зелена планета», Політична партія «Народно-трудовий союз України», Політична партія «Союз анархістів України».Усі вони, в результаті, мали своїх представників практично у кожній окружній комісії. При чому, задля цього багатьом із них навіть не довелося йти на вибори всієї партією. Приміром, для «Братства» та партії «Молодь до влади» знадобилося висунути лише по одному своєму мажоритарнику, для Християнсько-демократичної партії – трьох, а для партії «Руська єдність» — чотирьох кандидатів у депутати по мажоритарним округам…

До речі, першим головою печально відомого на всю країну окружкому 223-го столичного округу був представник «Братства». І, судячи з того, як він курував процесом підрахунку, його більш ніж лояльне ставлення до кандидата від влади ні в кого не викликало сумнівів.

Прості математичні підрахунки свідчать, що, укомплектувавши ОВК представниками маргінальних, але підконтрольних владі партій, «регіонали» отримали більшість практично у всіх окружкомах, кількісний склад яких, як відомо — 18 чоловік.

Адже «підфортило» із жеребкуванням лише провладним партіям. Як відомо, ані «Свобода», ані УДАР не отримали жодного представника в ОВК. Не було своїх представників ані в Народного руху (який висунув на вибори дев’ять мажоритарників), ані в КУНу (з двадцятьма п’ятьма мажоритарниками), ані в «Собору» та ін.

До слова, Центрвиборчком досить сором’язливо переклав назви двох відверто антиукраїнських партій, які брали участь в виборах. В оригіналі – російською мовою – ці партії звучать як «Русское единство» та «Русский блок».

Зрештою, саме ці назви красувалася на їхній агітаційних наметах, які можна було спостерігати в самому центрі Києва. Отож, в українському перекладі вони мали би звучати як «Російська єдність» та«Російський блок». Однак в ЦВК, мабуть, не схотіли так відверто дражнити виборця неприхованим українофобством цих «суб’єктів виборчого процесу».

Хоча це й не допомогло. «Руський (чи то пак Російський) блок» отримав на виборах підтримку 0,31% виборців, а жоден із чотирьох мажоритарників партії «Російська єдність» так і не пройшов до парламенту.

Шурхіт «зелених»…

Кількох слів вартують представники «екологічних» партій, які брали участь у цих виборах. Політична партія «Зелені», Українська партія «Зелена планета»та Партія Зелених Українинабрали, відповідно, 0,25% та по 0, 34%. В сумі – менше одного відсотка голосів виборців.

Завдання, поставлене «зверху» перед «зеленими», було дещо іншим, аніж у інших «карликів» – відтягнути голоси в опозиції, зокрема – в Удару.

Нейтральний, дистанційований і від опозиції, і від влади статус «зелених» партій, котрий вони демонстрували під час виборчої кампанії, за думкою їхніх політтехнологів, мав би вплинути на ту частину електорату, яка все ще очікує на появу «третьої сили» в українській політиці.

Упоралися «екологи» зі своїм «домашнім завданням» на «двійку», хоча коштів на свою виборчу кампанію не шкодували. Особливо вирізнилася Партія «Зелені»на чолі з Олександром Прогнімаком, реклама котрої, особливо в ефірах різноманітних «ефемок», кількісно не поступалася рекламі комуністів. А велетенські брандмауери з рекламою партії Прогнімака, вартість яких в столиці під час виборчої компанії доходила до ста тисяч доларів у місяць, прикрашали будівлі на Хрещатику та Європейські площі.

Однак, — як вже засвідчив приклад Наталії Королевської — наш виборець не реагує на пряму рекламу.Окрім того, що люди перестали звертати увагу на картинки з відфотошопленими політиками, вони, на щастя, мають ще й добру пам’ять.

У далекому 1998-му Партія Зелених України пройшла у парламент, отримавши четвертий результат та завівши до Ради 19 своїх представників. Втім, дуже швидко стало зрозуміло, що «зелені» не так печуться екологічною ситуацією в країні, як обслуговують владу, вже в ті часи будучи проектом Банкової. Проектом – як і тогочасне «Озиме покоління» та «Жінки за майбутнє» — мертвонародженим. Бо наступної кампанії 2002-го року «зеленим» вже не допомогла ані дохла риба, яку вони приносили в парламент, ані «білі одежі»ліквідаторів, у яких вони витупали з парламентської трибуни. Жалюгідні 1,3%, які «зелені» отримали всього через чотири роки після свого попереднього виборчого тріумфу стали тому свідченням.

Вочевидь, «зелена» ідея вже десять років тому була настільки дискредитована, що і сьогодні виборці не вірять жодній такій «профільній» партії.

«Відтягувати» голоси на виборах 2012-го було скомандувано не тільки їм. Задачею Української національної асамблеї, приміром, яка виклала два мільйони гривень застави для того, аби в результаті отримати 0,08%, було «відкусити» трохи рейтингу у «Свободи». Задачею Радикальної партії Ляшка (як і «Нашої України») було «відкусити» в об’єднаної опозиції тощо. І хоча кожна із шістнадцяти партій, котрі були присутні у виборчих бюлетенях, але не подолали бар’єру, поодинці набрала сміхотворно мало, в сумі голоси, які вони відтягнули на себе, склали близько восьми відсотків. Хтозна, можливо, саме цих восьми відсотків і не вистачило опозиції, аби створити парламентську більшість?

Аферисти чи невігласи?

Однак приз за найбільш абсурдну виборчу кампанію-2012, вочевидь, можна сміливо віддати партії «Рідна Вітчизна». Тому зупинимося докладніше на цьому новітньому феномені вітчизняної політики.

Якщо за підрахунками рекламщиків, один голос, відданий за партію «Україна — Вперед!», обійшовся Королевській у 332 долари, то один голос, відданий за «Рідну Вітчизну», обійшовся її голові Івану Матієшину не на багато дешевше – приблизно у 250 долів.

Набравши 0,16% (трохи більше 30 тисяч голосів виборців), Матієшин вклав у них, за інформацією, близько чотирьох мільйонів доларів.

Це крім того, що до сих пір партія винна своїм офіційними спостерігачам та агітаторам близько 10 мільйонів гривень. А понад третина регіональних осередків партії так і не отримали обіцяні на саму кампанію кошти.

Проблема «Рідної Вітчизни», на думку багатьох її партійців, криється в повній некомпетентності голови партії. Виходець з Тернопільщини, 62-х річний Матієшин все життя пропрацював на Крайній Півночі бурильником. Однак в часи розвалу СРСР йому вдалося (яким чином — про це історія замовчує) створити свій бізнес і нині він – власник великої кампанії, яка обслуговує нафтові та газові родовища Тюмені.

Ставши російським мільйонером, Матієшин вирішив податися в українську політику. Так виникла в 2010-му році партія «Рідна Вітчизна»

Виборча кампанія партії перетворилася на череду безкінечних фольклорних фестивалів – виборче ноу-хау самого Івана Семеновича. Помпезні атракції, які за своєю стилістикою нагадували бучні й строкаті концерти часів Щербицького, пройшли за кілька місяців ледь не по всій Україні. За інформацією, бюджет одного такого фестивалю складав більше мільйона гривень. Хор Верьовки та ансамбль Вірського, феєрверки, гучні та щедрі банкети для місцевих чиновників – все це не могло не дратувати рядових членів «Рідної Вітчизни», які місяцями не отримували заробітної платні. Окремим пунктом цих святкувань було загравання з представниками Церкви, які на кожному фестивалі проводили свої молебні та отримували від Матієшина щедрі дари.

Другим – і останнім — пунктом передвиборчої кампанії партії «Рідна Вітчизна» стали білборди із зображенням самого Матієшина. За кількістю рекламних площ, «Рідна Вітчизна» переплюнула об’єднану опозицію. Так, лише у Києві партія викупила 150 білбордів та 800 сітілайтів.

Звісно, Матієшин, розцінюючи партію як черговий бізнес-проект, не міг не усвідомлювати занадто серйозну його витратність. За інформацією, ще до початку виборчої кампанії він намагався проводити переговори з Партією регіонів. Однак, почувши суму, названу в обмін на прохідні відсотки для «Рідної Вітчизни», відмовився від співробітництва. А тому всю кампанію – апріорі провальну для партії – Матієшину довелося фінансувати самотужки.

Втім, за інформацією, Іван Семенович не засмучується і готується до 2015 року – своєму найближчому оточенню він розповідає про вже начебто досягнуті домовленості з Партією регіонів бути їхнім технічним кандидатом на президентських виборах.

Джерело: Український Тиждень

Медіа-експерти: “джинса” як передвиборча технологія на цих виборах провалилась

Представники громадських організацій, що здійснюють проекти з моніторингу неналежного маркування та розміщення прихованої реклами (“джинси”) в українських медіа за підтримки Інтернью Нетворк, вважають, що “джинса” як передвиборча технологія зазнала поразки — українці не підтримали багатьох лідерів з розміщення “джинси” як у Києві, так і в регіонах.

Також тотальне розміщення замовних передвиборчих матеріалів завдало великого репутаційного удару по пресі. Водночас у світі, зазначають медіа-експерти, помітною стала тенденція, коли до ЗМІ почали ставитися як не до звичайного бізнесу, орієнтованого на прибуток, а як до соціальної відповідальності. Такі висновки зробили медіа-експерти на круглому столі на тему “Вибори 2012: «джинса» як технологія виявилась не ефективною. Чи готові змінюватись політики і медіа?”, що відбувся 7 листопада 2012 року в Києві.

Виконавчий директор Інститут масової інформації Вікторія Сюмар переконана, що «джинса», набувши такого поширення, фактично витіснила реальну журналістику.

«Під час виборів це було надзвичайно сильно помітно. Ми бачили загальнонаціональні друковані видання, які просто не мали місця для редакційних статей, тому що вся площа була викупленена під «джинсу», тотальною в контексті практично всіх провідних політичних сил», — сказала вона.

“Як підсумок можемо сказати одне — звісно, що кількість витрачених грошей на “джинсу” в цій кампанії, не трансформувалась в результат. Люди проголосували за зовсім інші речі — або за відсутність альтернативи, як у випадку з Партією регіонів та комуністами, або за опозицію, як за спробу зміни влади і за кандидатів від опозиції, які не мали грошей. Це в Києві чітко проявилось, і жодним чином ні в якій “джинсі” помічені не були, так як зі “Свободи” Іллєнко, Левченко, які перемогли Пилипишина і Герегу, які заставили все практично своїми новинами. Тобто, політична структуризація відбувається, а ефективність ще низька”, — зазначила Сюмар.

Керівник проекту з моніторингу регіональних ЗМІ щодо «джинси» та дотримання професійних стандартів журналістики Українського освітнього центру реформ  Світлана Єременко зазначила, що в шести регіонах України (Донецька, Львівська, Сумська, Харківська області та АР Крим), в яких проводився моніторинг, фактично немає незангажованих ЗМІ, а професійний рівень журналістів падає.

Згідно з даними моніторингу, регіональні ЗМІ перед парламентськими виборами, зазначила Єременко, «втратили будь-які гальма», що продемонструвало катастрофічне зростання кількості «політичної джинси». Рівень замовних матеріалів у цих ЗМІ у березні становив 14,2%, у червні – 20%, у вересні – 27,8%.

Найвищі показники кількості «джинси» у регіональних друкованих медіа зафіксовані у Сумах – 34% та у Харкові – 33%, менше замовних матеріалів друкували медіа у Донецьку, Криму та Львові. При цьому показники Львова, Єременко пояснила тим, що «джинса» там більше розповсюджувалась в електронних ЗМІ, ніж у друкованих.

Експерт також звернула увагу на те, що комунальні газети часто безкоштовно розміщують “джинсу”.

“В регіональних ЗМІ, особливо ті газети, що належать громаді, тобто, комунальні видання, на жаль, друкують “джинсу” фактично безкоштовно. Тобто всі перерізування стрічок, відкриття спортмайданчиків, лавочо — все це фактично “джинса”, яка йде абсолютно не проплачено, тому що ЗМІ — залежні. Комунальні ЗМІ замість того, щоб відстоювати інтереси громади, на кошти якої вони виходять, насправді обслуговують владу”, — додала Єременко.

Шеф-редактор LB.ua Соня Кошкіна вважає, що “джинса” у українських медіа є культурною проблемою.

“Матеріали, які ми називаємо “джинсою”, які надходять від кандидатів, партій, вони як правило, дуже низької якості. Якби людина сказала б щось цікаве і важливе, його б і так процитували, але після того, як весь ефір заповнюється незмістовними новинами, то навіть не хочеться їх брати. Цим кандидати створюють зворотній ефект. “Джинса” — це культурна проблема і ніяким обов’язковим навішуванням плашки “реклама” це не виправити, на жаль. От коли на виборах кандидати зрозуміють, що це їм шкодить, а не допомагає, коли не на виборах люди зрозуміють, що вести цивілізований діалог з журналістами набагато ефективніше, проблема зникне сама по собі. Це також проблема сенсів. Якби політики відрізнялись якісними меседжами, тоді б проблема знялась частково”, — зазначила Кошкіна.

Виконавчий директор Інститут масової інформації Вікторія Сюмар зауважила, що рекламну кампанію партії оплачують із виборчого фонду, як передбачено законодавством. «А ось ці «джинсові» пакети – це повністю тіньові гроші, які ніхто не показує», — зазначила вона і додала, що, відповідно, з цих коштів до держбюджету не платяться жодні податки. Експерти ІМІ відзначили, що у жовтні кількість «джинси» досягла свого апогею і склала 275 матеріалів із 1746, розміщених у 6 загальнонаціональних друкованих виданнях, серед яких — лідери «Комсомольская правда в Украине» и «Факты».

За словами Сюмар, “джинса” дуже комфортний спосіб інформування політиків про свою діяльність, оскільки це ні до чого їх не зобов’язує.

“За сенси треба відповідати, тоді в них повірять і це показує, що “джинса” — дуже комфортний спосіб інформування політиків про свою діяльність. Він їм комфортний, бо він ні до чого не зобов’язує, простіше дати ті популістські речі, які всі розуміють, що це не правда і від того нічого не буде змінюватись”, — сказала вона.

Редактор сайту MediaSapiens, ГО «Телекритика» Діана Дуцик вважає, що лише критикою ЗМІ, які розміщують “джинсу” нічого змінити не вдасться.

“Критикою цих медіа ми нічого не змінемо. Тут системна проблема. Є дві сторони — ті, хто корумпують і ті, хто корумпується. Звучала теза деяких політиків, що треба внести відповідальність, можливо, навіть кримінальну, за те, що медіа розміщають “джинсу”. Я не вважаю, що це може бути виходом. Ми повинні говорити про якісь системні зміни, які допомогли б редакціям відійти від “джинси”. Я не знаю, що це може бути, але я вважаю, що це дуже важливе питання, яке потрібно обговорювати, можливо, навіть разом з   топ-менеджментом медіа”, — сказала вона.

Представник міжнародної організації “Репортери без кордонів” Оксана Романюк зазначила, що у світі помітною стала тенденція, коли до ЗМІ почали ставитися як не до звичайного бізнесу, орієнтованого на прибуток, а як до соціальної відповідальності.

“В світі з’явилась тенденція, що ЗМІ — це не бізнес, це соціальна відповідальність. Нам до цього розуміння потрібно ще дійти”, — сказала вона.

ІМІ

Яценюк призвал митингующих под ЦИК не расходиться

По его словам, в новой Верховной Раде будет создана следственная комиссия для расследования фактов фальсификации на выборах.

Один из лидеров объединенной оппозиции Арсений Яценюк призвал сторонников оппозиционных партий проводить митинги возле здания Центризбиркома до завершения всех судебных разбирательств и окончательного оглашения результатов парламентских выборов, передает агентство Интерфакс-Украина.

«Мы будем собираться здесь, пока ЦИК не огласит окончательные результаты выборов, и мы не пройдем все суды», — сказал он, выступая на митинге возле ЦИК.

Он также заявил, что лично будет принимать участие в судебном заседании по иску относительно результатов выборов по округу №94, где победила выдвиженец от партии регионов Татьяна Засуха.

Кроме того, по его словам, в новой Верховной Раде будет создана следственная комиссия для расследования фактов фальсификации на выборах, в которую будут вызываться члены участковых и окружных избирательных комиссий, сотрудники «Беркута», милиционеры и их начальники, судьи и прокуроры, которые были причастны к искажению волеизъявления украинцев.

Ранее сообщалось, что оппозиция обжаловала в Высшем административном суде решение Центральной избирательной комиссии о повторных выборах в пяти одномандатных мажоритарных округах.

Также напомним, что Верховная Рада рекомендовала Центральной избирательной комиссии провести повторные выборы на проблемных округах. За соответствующее постановление проголосовало 268 карточек народных депутатов.

Глава ЦИК признал невозможность перевыборов

Для этого необходимо изменить законодательство.

Центризбирком не может назначить перевыборы в 5 мажоритарных округах.

Об этом заявил глава ЦИК Владимир Шаповал, сообщает «ТРК Украина».

«ЦИК не является законодательным органом, мы лишь выполняем закон», — заявил Шаповал.

Напомним, 5 ноября ЦИК признала невозможным установить достоверные результаты голосования в одномандатных округах №№94, 132, 194, 197, 223 и рекомендовала Раде назначить в них повторные выборы.

6 ноября Верховная Рада приняла постановление, которым рекомендовала ЦИК назначить повторные выборы в этих округах.

Согласно ст. 104 закона о выборах, повторные выборы в мажоритарном округе проводятся в случае, если выборы в этом округе признаны несостоявшимися. При этом закон дает исчерпывающий перечень обстоятельств, при которых выборы считаются несостоявшимися — если в округе не было зарегистрировано ни одного кандидата в депутаты или зарегистрирован один кандидат, и за него проголосовало менее 50% избирателей. Ни одно из перечисленных обстоятельств не дает ЦИК оснований назначить повторные выборы в проблемных округах.

10 листопада – майстер-клас: «Ефективне поширення ідей за допомогою інтернет-технологій» для журналістів та представників уразливих груп

10 листопада – майстер-клас:  «Ефективне поширення ідей за допомогою інтернет-технологій» для журналістів та представників уразливих груп

 

До участі в майстер-класі запрошуються журналісти та редактори, які займаються соціальною тематикою та мають на меті налагодити комунікацію з вразливими групами населення для більш якісного висвітлення матеріалів у сфері охорони здоров’я.

 

Вразливі групи населення, які мають серйозні проблеми зі здоров’ям (наркозалежні, які отримують замісну терапію; люди, хворі на вірусний Гепатит С), часто не мають можливості відстоювати свої інтереси і захищати свої права. В Україні щороку помирає 700 000 людей, багато з них – від тяжких хвороб, але доступ до паліативної допомоги є обмеженим. Майстер-клас має на меті покращити комунікаційну діяльність вразливих груп та створити сталі партнерства з журналістами. Журналісти отримають практичні навички взаємодії з представниками вразливих груп, ознайомляться з найкращими кейсами використання нових медіа.

 

Навчання проведе Сергій Даниленко, медіа-фахівець, співзасновник онлайн-спільнот Merezha.ua, H.ua, Hiblogger.net, Gloss.ua. Сергій розповість про тенденції у сфері інтернет-технологій для побудови онлайн-спільнот, проведення комунікаційних кампаній та реалізації соціальних ініціатив. Учасники заходу зможуть розробити модель взаємодії та ефективного партнерства між журналістами та представниками вразливих груп.

 

Коли:  10 листопада 2012 року з 11.00 до 18.00

 

Де: м. Київ, вул. Ризька, 15, офіс МГО «Інтерньюз-Україна»

 

Для кого: журналісти, редактори, медіа та громадські активісти, представники уразливих груп та представники організацій, які працюють у сфері розвитку системи паліативної медицини.

 

Умови участі: Для участі у майстер-класі необхідно заповнити реєстраційну анкету http://bit.ly/reg_vrazgrupy_1011.  Заявки приймаються до 18.00 7 листопада 2012 року. Відібрані учасники отримають запрошення 8 листопада.

 

Із запитаннями звертайтеся до Євгена Демченка, моб. 066 429 62 78, ел. пошта ydemchenko@internews.ua

 

Довідка:

Майстер-клас «Ефективне поширення ідей за допомогою інтернет-технологій» проводиться МГО «Інтерньюз-Україна» та спільнотою медіа-інноваторів MediaNext в рамках проекту Програми «Громадське здоров’я» МФ «Відродження».

 


18 листопада — «SuccessCamp» для медіа-активістів, журналістів, блогерів

МГО «Інтерньюз-Україна» та спільнота медіа-інноваторів MediaNext за підтримки проекту У-Медіа запрошують медіа-активістів, журналістів, блогерів до участі у баркемпі «SuccessCamp» (18 листопада, м. Київ).
«SuccessCamp» – це подія, яка збере під одним дахом учасників різних заходів МГО “Інтерньюз-Україна” в рамках проекту У-Медіа та запрошених спікерів, щоб поділитися успішним досвідом проектів, ініціатив та практик застосування нових медіа, нових підходів і стратегій в журналістиці та громадському медіа-активізмі. Заохочуємо вас взяти участь у заході не лише як слухач, але й виступити з доповіддю про свою ініціативу, нововведення, на які вас надихнула участь у заходах проекту У-Медіа, чи розповісти власну історію успіху в професійному житті (до 20 хвилин).

Серед запрошених спікерів:

 

·        Сергій Пішковцій, сайт Inspired.com.ua, який презентує свій успішний досвід захоплення ніші в інформаційному просторі;

·   Ольга Кудіненко, благодійний проект «Таблеточки», яка покаже, як за допомогою простих інструментів інтернету системно рятувати дитячі життя;

·        Антон Семиженко, журнал «Країна», який розповість про створення longform-текстів для інтернету;

·        Юліана Тет, портал Ogo.ua, яка поділиться досвідом формування команди новинного сайту.
Баркемп відбудеться 18 листопада з 11:00 до 18:00 у Києві в офісі МГО “Інтерньюз-Україна” (вул. Ризька, 15). Організатори забезпечують: відшкодування вартості проїзду учасників (кількість обмежена) та харчування.
Для участі у баркемпі  необхідно до 13 листопада заповнити електронну форму за посиланням http://bit.ly/successcamp_reg_1811

 

За додатковою інформацією звертайтеся до Євгена Демченка, заступника керівника програм нових медіа, +380 66 429 6278,ydemchenko@internews.ua.

ЯНУКОВИЧ ЗНИК

Президента Віктора Януковича майже два тижні не бачили на публічних заходах, він тиждень не виступав з коментарями щодо фальсифікації результатів виборів в окремих округах, а також можливих перевиборів.

«Українська правда» звернулася до прес-служби президента з проханням прокоментувати, де наразі перебуває Янукович і чи буде він реагувати на останні події навколо виборів.

Водночас у прес-службі відповіли, що не мають інформації про те, коли Янукович прокоментує останні події і чи прокоментує взагалі, а також порадили написати офіційний запит.

Як відомо, востаннє Януковича бачили під час голосування 28 жовтня. Після цього президент звертався до громадськості лише в заявах, оприлюднених на його сайті і у відеоролику, який крутили телеканали.

З цих заяв лише 4 стосувалися виборів. Дві з закликом до громадян відповідально підійти до виборів, одна — щодо того, що президент вітає позитивні оцінки міжнародних спостерігачів.

Була також заява, в якій Янукович висловив сподівання на співпрацю з новою Верховною Радою.

Останній виступ датується про вибори 31 жовтня.

Після цього президента майже два тижні не бачили на публічних заходах, він тиждень не виступав з заявами щодо виборів. Користувачі соцмереж активно обговорюють зникнення президента і висловлюють здивування відсутністю його реакції на останні події.

Реакції Януковича також вимагала опозиція, яка заявила, що не визнає вибори, поки ЦВК не оголосить переможцями тих її кандидатів, які перемогли на 13 округах.

В четвер та п’ятницю Янукович відвідає Кіпр.

Українська правда