влажность:

давление:

ветер:

влажность:

давление:

ветер:

влажность:

давление:

ветер:

влажность:

давление:

ветер:

Почему Донбасс голосует за Партию регионов

Почему Донбасс голосует за Партию регионов

Наталья Ищенко

Февраль 2010 года был традиционно противным. В Донецке шел мокрый снег, самолет с горем пополам приземлился, едва нащупав полосу, но в такси было тепло и уютно.

- Из Киева? – спросил меня любопытный таксист, как только я устроилась на переднем сидении.

- Да, — ответила я, насторожившись. – А что?

- Да вот хотел спросить, что там в Киеве? Как там ваш Янукович?

- Наш? Почему это наш? — Я искренне удивилась. Разговор принимал неожиданный оборот.

- Ну как же, все важные решения только в столице и принимают, ну и президентом его значит, вы в Киеве и избрали, — услышала я в ответ.

Оставшуюся до гостиницы дорогу мы проехали молча. Водитель, видимо, уже высказал, все, что хотел, а мне просто нечего было сказать.

С тех пор донецкие таксисты неоднократно радовали меня веселыми и не очень историями, которые на разные лады должны были убедить меня, что где-где, а уж в Донецке нынешнюю украинскую власть точно недолюбливают.

Меня убеждали, что Янукович никакой не донецкий. «Вот Ренат, Боря – это наши. А Янукович – он же енакиевский, а Енакиево – это же не Донецк!…»

Мне с издевкой сообщали, что «донецкие» специально делегировали Януковича с его командой в Киев, чтобы не одним жителям Донбасса было несладко. Такова, мол, украинская традиция – украинцу хорошо не тогда, когда у самого дела хорошо идут, а когда у соседа хата горит!

 

Рассказывали мне и всякие страшилки о трупах на терриконах в Луганской области, где «все еще хуже, чем в Донецке», и «власть тамошняя еще хуже»…

А незадолго до прошедших парламентских выборов водитель такси, высаживая меня на вокзале, вручил на дорожку газету и календарик Компартии.

Тенденцию роста протестных настроений на Донбассе накануне выборов подтверждали не только мои личные впечатления, но и данные социологических опросов. Об этом много говорили социологи и политологи.

Но вот пришло 28 октября 2012 года. И Донбасс снова проголосовал за Партию регионов.

Да, поддержка Партии регионов на Донбассе за последние 6 лет снизилась. Да, наверняка имели место подтасовки и махинации. Но вместе с тем лидерство ПР в регионе несомненно.

 

Рейтинг главного оппонента ПР, БЮТ-«Батькивщины», или Объединенной Оппозиции, за это же время подрос, но весьма незначительно.

 

Почему? Почему жители Донбасса продолжают поддерживать регионалов и не хотят голосовать за оппозицию?

Во-первых, Объединенная Оппозиция, одна же «БЮТ», она же «Батьківщина» — это партия Юлии Тимошенко, одного из лидеров «оранжевой революции». Жители Донецка и Луганска никогда не простят ЮВТ призыва оградить Донбасса колючей проволокой. Даже не важно, заявляла она это на Майдане на самом деле, или нет – главное, люди в это верят.

 

А региональная элита никогда не забудет «оранжевым» унижения нескольких страшных месяцев 2005 года, когда на улицах Донецка останавливали и обыскивали все «крутые» машины с местными номерами, офисы крупнейших компаний жили на осадном положении, а их владельцы скитались по заграницам или сидели в тюрьме.

Во-вторых, Партия регионов для Донбасса — «свои». А «Батьківщина» — чужаки. И это не просто образ. В проходной части списка Объединенной Оппозиции нет ни одного представителя Донецка или Луганска. Александр Ярошенко, руководитель «Фронта змін» Донецкой области – 77-й (75-й после исключения Тимошенко и Луценко). Игорь Лиски, руководитель «Фронта змін» Луганской области – 83-й (81-й). Оба точно останутся без мандата нардепа.

Можно сказать, что такое формирование списка продемонстрировало подспудное желание оппозиции оградить Донбасс колючей проволокой, хотя бы и символической. И избиратель Донецка и Луганска воспринял этот месседж.

В-третьих. Донбасс в обозримом будущем не станет голосовать за партию, лидером – пусть и символическим, как в случае с «Батьківщиной» и Тимошенко на этих выборах – является женщина. Шахтеры, сталевары и даже менеджеры шахт и заводов не готовы к этому ментально. Да, они готовы признать в виде исключения в отдельных женщинах-коллегах «своего парня», которому можно доверить какую-то работу, иногда даже важную. Но это должен быть тип женщины-воина, или бабы, которая коня на скаку… А предоставить возможность даме в модном платье и на высоких каблуках вершить судьбы страны – это недопустимо! Именно поэтому, кстати, был изначально провальным проект «Украина – вперед» — попытка местной элиты завоевать себе независимость от партбоссов Партии регионов.

В-четвертых – наверное, самое главное. «Батьківщина», как и любая другая национал-демократическая партия, еще долго идеологически будет чуждой жителям Донбасса. Обязательная программа «язык-УПА-Бандера-НАТО» продолжает оставаться актуальной. Поэтому на Донбассе регионалы по-прежнему получают голоса «за». А существующие протестные настроения выливаются в грандиозный рост популярности коммунистов, позиция которых по «национальному вопросу» близка к Партии регионов.

 

 

Социально-экономические лозунги Компартии жителям Донбасса, видимо, тоже пришлись по душе. И они решили вернуть страну народу, как было когда-то. Ставя галочку напротив КПУ, избиратели Донецка и Луганска высказались и за бесплатное образование, обучение, медицинское обслуживание и государственную собственность на средства производства, которая все это обеспечит.

Есть над чем задуматься собственникам заводов-газет-пароходов. Я бы даже сказала, есть чего испугаться.

…Поздно вечером 28 октября 2012 года в Донецке шел сильный дождь.

- Решила лететь дневным рейсом, вместо утреннего, чтобы успеть проголосовать, а вылет задержали на 3 с половиной часа! – пожаловалась я таксисту, усевшись в машину.

- Зачем? – удивился он. — От нас же ничего не зависит. Решают все там, наверху… Делят власть между собой. А выборы это так, фикция.

Главком

 

Партия Саакашвили объявила бойкот грузинскому парламенту

Партия «Единое национальное движение» президента Михаила Саакашвили объявила политический бойкот парламенту Грузии. Такой стала реакция на новый бюджет, урезавший содержание администрации главы государства, преследование экс-министра обороны и действия налоговой полиции, устроившей проверку телерадиокомпании «Общественный вещатель Грузии».

Все это было расценено как начало политических репрессий и давление на СМИ. Сторонники Михаила Саакашвили собираются обратиться за поддержкой к международным организациям, в том числе к представителям НАТО и в Евросоюз.

 

Отметим, накануне в здание ОВГ по распоряжению нового министра финансов Грузии Нодара Хадури прибыли сотрудники налоговой службы с внеплановой проверкой. В результате стало известно, что у телерадиокомпании большая задолженность по налогам — на сумму в 3,8 миллиона лари (более двух миллионов долларов).

Кроме того, в ночь на 7 ноября грузинская полиция задержала ряд представителей военного руководства Грузии: начальника объединенного штаба Вооруженных сил Грузии Георгия Каландадзе и командира 4-й бригады Министерства обороны Зураба Шаматава. Задержание было произведено по распоряжению новоизбранных министра юстиции Теи Цулукиани и генпрокурора Грузии Арчила Кбилашвили.

 

Чиновников задержали после допроса экс-главы Министерства обороны Грузии Бачо Алахая, который также был взят под стражу по подозрению в превышении должностных полномочий. Президент Грузии последние события расценил как признак «развала демократии в стране».

Напомним, сторонники Саакашвили объясняют все произошедшее недавней сменой власти в стране. По итогам парламентских выборов, прошедших в Грузии в начале октября 2012 г., победу одержала оппозиционная коалиция «Грузинская мечта» под руководством миллиардера Бидзины Иванишвили.

Главком

Жена опознала тело Мазурка

Людмила хочет похоронить мужа в Киеве.

Жена Ярослава Мазурка, подозреваемого в убийстве троих охранников «Каравана», опознала тело, найденное в Сырецкой роще в Киеве.

Об этом сообщил дядя Ярослава Мазурка Владимир Торба, сообщает ТСН.

Он рассказал, что ему страшную новость только что сообщила сама Людмила по телефону.

Также он сообщил, что она хочет, чтобы мужа похоронили в Киеве.

Однако когда можно будет его похоронить, пока неизвестно. Поскольку необходимо, чтобы завершились все следственные действия. Матери Ярослава Галине Мазурок о результатах опознания пока не сообщали, поскольку не знают, какой может быть реакция. К тому же есть опасения, что она будет настаивать на том, чтобы сын был похоронен в родном городе — Каменке-Бугской на Львовщине.

Напомним, тело мужчины с паспортом Ярослава Мазурка было найдено 7 ноября в Киеве. Сообщалось, что он скончался от огнестрельного ранения, предварительная версия гибели — самоубийство.

Обычные лекарства травят женщин

Повседневные лекарства, которые принимают миллионы людей, могут вызывать болезни у женщин. А все дело в том, что испытывались эти лекарства только на мужчинах.

Недавние исследования показали, что будущие матери, принимающие антидепрессанты, значительно больше остальных беременных женщин рискуют стать жертвой преэклампсии или преждевременных родов. На днях ученые из Гарварда также связали прием антидепрессантов беременными с повышенным риском выкидыша и аутизма. Но почему об этом не было известно раньше, ведь беременные пьют антидепрессанты десятки лет?

А потому, что данные лекарства вообще не тестировались на беременных женщинах перед тем, как поступить в продажу. И это не какое-то роковое исключение. В идеале, каждый лекарственный препарат перед выходом на широкий рынок должен пройти полноценные клинические исследования, в ходе которых ученые обязаны проверить воздействие лекарства на организм женщины с учетом разных факторов, вроде веса, диеты, стиля жизни, проблем со здоровьем до начала болезни и взаимодействия с другими медикаментами. Только так определяются побочные эффекты лекарства.

На деле ничего этого не происходит. Больше того — некоторые лекарственные препараты вообще не испытываются на женщинах. К примеру, обезболивающие, сердечные или средства от повышенного кровяного давления (диуретики) проверяли на мужчинах, но миллионы женщин пьют их каждый день. Подчеркнем еще раз — эти медикаменты не испытывали на женщинах (не только беременных, но вообще ни на каких!).

Как же такое возможно? А мужчины для клинических исследований более «удобны», потому что у них не бывает месячных циклов, которые способны негативно повлиять на эффективность препарата. Мужчины упрощают проверку действенности лекарства, что очень выгодно производителям, желающим поскорее запустить продукт в массовое производство. О женском здоровье в данном случае никто и не задумывается.

Источник: medikforum.ru

В ПР не исключают, что будут принимать перебежчиков от оппозиции

Народный депутат от фракции Партии регионов Владимир Олийнык рассказал в эфире «5 канала», что если у оппозиционеров будет желание принять участие в работе фракции, то их партия рассмотрит такую возможность, передает УНН.

На вопрос ведущего, будет ли ПР как фракция принимать к себе перебежчиков, так называемых «тушек», В.Олийнык ответил: «Если будет такое желание – принимать участие во фракции, мы будем рассматривать. Но ПР была и в оппозиции – ни один не перешел. А почему оттуда уходят? Потому что люди устали от демагогии, люди видят, что нужно менять ситуацию, принимать новые законы».

Смертельное ограбление в Мариуполе: свидетели слышали очередь выстрелов и не сразу дозвонились в милицию

В Мариуполе во время ограбления ювелирного салона убиты два человека.

Погибли сотрудники магазина — 21-летний мужчина и 27-летняя женщина. Оба скончались на месте от огнестрельного ранения.

Трагедия произошла примерно в 9 утра. После разбоя из ювелирного салона исчезла часть украшений, их стоимость пока устанавливают.

В ограблении и убийстве подозревают двух мужчин. По предварительной информации, они ворвались в магазин в медицинских повязках с огнестрельным оружием. На вид одному из них 40 — 45 лет, второму 30 — 35. Оба были одеты в темную спортивную одежду.

«В настоящее время на месте происшествия работает следственно-оперативная группа. Документируются доказательства, которые были оставлены нападающими. Проводятся мероприятия по установлению личности нападавших», — заявляет руководитель пресс-службы Мариупольского ГУ УМВД в Донецкой области Юлия Лафазан.

По предварительной информации, у погибшей есть маленький ребенок. Женщина работала продавцом. Убитый парень был охранником. Магазин «Изумруд» расположен на первом этаже 5-этажки на окраине города. Вызвала милицию и скорую жительница дома.

«В начале десятого меня разбудили звуки выстрелов. Сначала мне показалось, что где-то разбилось стекло. Я услышала очередь выстрелов. Было не 2, не 3 выстрела, было больше. Я уже, конечно, поняла, что происходит ограбление. Начала звонить в милицию. С первого раза не дозвонилась, позвонила в скорую», — рассказывает свидетель Мария.

«Когда я шла сюда убирать, смотрю, какие-то вещи лежат: сумки, куртки. И видела, парень заходил в секонд-хенд. Может там кто-то переодевался, это я допускаю», — говорит уборщица Светлана Жураховская.

Была ли в магазине система надлежащей сигнализации, не известно. Обстоятельства преступления должно установить следствие. Милиция возбудила уголовное дело. У правоохранителей есть лишь приблизительное описание преступников. Поэтому они обращаются ко всем, кому известна информация о местонахождении подозреваемых, сообщить по телефону 102.

По неофициальным данным, в магазине работает еще одна продавщица, но как раз сегодня она опоздала на работу, и это спасло ей жизнь.

Оксана Ткачева,, ICTV

ЦИК обработала все протоколы по партийным спискам

Центральная избирательная комиссия обработала 100% протоколов на парламентских выборах по многомандатному избирательному округу

Итоговые результаты голосования выглядят так:

Партия регионов – 30,00% голосов

Объединенная оппозиция «Батькивщина» — 25,54% голосов

Партия «УДАР» — 13,94%

Коммунистическая партия Украины – 13,18%

ВО «Свобода» — 10,44%

Остальные политические силы не преодолели 5-процентный проходной барьер.

Явка избирателей составила – 57,99%.

Тренінг з аналізу місцевих бюджетів та державних закупівель

Тренінги відбудуться в рамках проекту Бюро аналізу політики “Підготовка місцевих активістів для подолання корупції у громадах” за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США.

Тренінги відбудуться:

  • 8-9 листопада у Луцьку;
  • 10-11 листопада у Рівному;
  • 12-13 листопада у Житомирі.

Організатором тренінгів є Бюро аналізу політики.

Тренери: Віктор Бобиренко, Олег Медуниця.

До участі у тренінгу запрошуються представники ОГС зазначених областей, представники незалежних ЗМІ, які мають намір впливати на місцеву бюджетну політику та контролювати державні закупівлі в місцевих громадах. Перевага надаватиметься представникам із районів та малих міст.

Під час тренінгу будуть розглянуті наступні теми:

  • Успішний досвід громад з моніторингу бюджетів та державних закупівель.
  • Чому громадянське суспільство має контролювати бюджетні закупівлі?
  • Бюджетний кодекс. Особливості та можливості бюджетного фінансування.
  • Джерела бюджетного аналізу.
  • Види державних закупівель.
  • Моніторинг дотендерних бюджетних сум. Робота з календарними планами.
  • Практичні аспекти використання законодавства для успішного моніторингу.

Усі навчальні кейси розроблені на основі місцевих бюджетів кожної з областей.

У процесі тренінгу будуть зроблені перші кроки з дослідження конкретних закупівель за кошти місцевих бюджетів.

Умови участі: харчування, проживання, проїзд (за наявності квитків та їх ксерокопій, враховуючи зворотні) та роздаткові матеріали забезпечують організатори. З собою необхідно мати ксерокопію І, ІІ ст. паспорта, прописки та ідентифікаційного коду.

Про деталі участі у тренінгу буде повідомлено після відбору учасників в індивідуальному порядку.

Звертатися з питаннями та висилати заявки на участь у довільній формі на e-mail: 

  • у Луцьку — Андрію Гаврищуку, gavruschuk@gmail.ru, 066-433-92-03;
  • у Рівному — Віктору Пражмовському, ibofrv@gmail.com, 050-689-02-49;
  • у Житомирі — Володимир Піньковський, pinkowskiy@gmail.com, 096-466-66-82.

Останній термін подачі заявок: за два дні до тренінгу.

Контакти

Континентальний вибух. Економічний бум на південь від Сахари приваблює бізнес-таланти з багатого світу

Після виступу на лондонській бізнес-конференції молодий аналітик поспілкувався з керівниками інвестиційних компаній, котрі були серед слухачів, а відтак пішов із двома з них до фойє найближчого готелю

За келихом вина інвестори захоплено розповідали про цілу мережу розкішних офісів своєї компанії по всьому світу і щедрі щорічні преміальні. Тож вони запропонували аналітикові роботу. І здивований він був не їхньою зацікавленістю і не високою зарплатою, а насамперед місцем, де мав допомагати їм вкладати мільйони: Західна Африка – найвідсталіша частина цього бідного континенту.

Останнім часом інвестори злітаються в Лагос і Найробі, наче це Франкфурт чи Токіо давніших часів. Кволе зростання в багатому світі сприяло тому, що країни Тропічної Африки стали привабливим місцем для грошей і тих, хто ними розпоряджається. З 2005 року обсяг прямих іноземних інвестицій у цей регіон збільшився приблизно на 50%. Місцеві ринки капіталу, які раніше вважали чимось на кшталт казино, тепер здаються не такими ризикованими. Банк J.P. Morgan щойно додав Нігерію до свого індексу державних цінних паперів. Досі єдиною африканською країною в його списку була Південна Африка. За прогнозами цієї американської фінустанови, котра, до речі, є найбільшим у світі гарантом позик країнам, які розвиваються, додавання нігерійських облігацій до його комплекту стандартних цінних паперів допоможе додатково залучити у цю державу ще $1,5 млрд. Нові фонди заплатять за інфраструктуру, якої наразі немає, на континенті, площа суші якого сягає території Китаю, Індії, Японії, США, Мексики і Європи разом узятих (див. мапу).

Однак деякі бізнесмени й нині скептично ставляться до довготермінових перспектив Африки. Всі балачки в західних фінансових колах, що до небес розхвалюють африканський «золотий вік», є перебільшенням. Наразі більшість тамтешнього населення бідне, хоча місцеві менеджери роз’їжджають на шикарних автівках. Чимало справді бідних держав усе ще в пастці злигоднів і навряд чи найближчим часом зможуть досягнути рівня принаймні скромної забезпеченості. Результати нещодавнього дослідження свідчать, що 9 із 11 держав світу, які перебувають на межі «крайнього ризику» продовольчої кризи, є африканськими країнами.

Але навіть скептики погоджуються, що найостанніші прогнози для Африки сприятливі. За даними МВФ, ВВП Чорного континенту цього року зросте на 5%. Це менше, ніж прогнозовані 5,4%, але все одно зростання відбуватиметься значно швидшими темпами, ніж у більшості інших регіонів планети. У 2013 році воно може сягнути 5,7%. Продовження економічних негараздів багатого світу може зачепити Південну Африку, але у країнах, що північніше від неї, справи, ймовірно, йтимуть незле.

У новому дослідженні, опублікованому двома економістами Світового банку, йдеться, що якби Африка була єдиною державою, то вона б уже належала до групи країн із середнім рівнем доходів, який цей банк визначає як дохід на особу не менше ніж $1000.

У середньому по Африці той показник становить $1700. В Африці, що південніше від Сахари, 22 країни вже подолали цей поріг забезпеченості, який загалом вважають усе ще доволі низьким. Їхнє сукупне населення становить 400 млн осіб; до цих держав належать такі крайні випадки, як, приміром, Ангола і Судан, тобто країни, виснажені багаторічними кривавими конфліктами, де соціальна нерівність просто вражає.

Один із економістів Світового банку Вольфґанґ Фенґлер визначив чотири причини економічного розвитку в Африці. По-перше, для цього континенту характерна «правильна» модель демографічного зростання: тривалість життя загалом збільшується, а дітонародження зменшується, а не навпаки. ООН прогнозує, що до 2055 року Нігерія може перегнати Сполучені Штати і стати третьою країною в світі після Індії та Китаю за кількістю населення, причому народжуваність у ній знижуватиметься.

По-друге, швидка урбанізація дає змогу підвищити ефективність і приваблює інвесторів до столиць африканських країн, які почали процвітати і де зростання щільності населення зменшує затрати часу на транспортування та сприяє дрібномасштабній індустріалізації.

По-третє, технології мають більший вплив на Африку, ніж на будь-який інший регіон світу саме тому, що вони почали тут застосовуватися мало не з нуля. За минуле десятиліття телефонізація населення з 0,7% (зруйновані телефонні лінії цьому не дуже сприяли) сягнула 70% – з появою мобільного зв’язку. Африка – світовий лідер мобільного банкингу, не в останню чергу через те, що більшості людей звичайні банківські послуги просто недоступні.

По-четверте, покращилися стандарти державного управління й економічного менеджменту, знову ж таки, мало не з нуля. Дедалі більша популярність суверенного боргу африканських держав – хороший показник.

«Якщо наявні тенденції збережуться, до 2025 року більшість африканських країн подолають поріг середнього рівня доходів», – заявляє Фенґлер. Але він застерігає, що перехід до цього рівня стане важчим. Значною мірою нещодавнє зростання було лише прагненням наздогнати розвинений світ, коли в Африці приживалися добре відомі на Заході й у Азії ідеї та методи роботи. Дехто вважає, що найлегші способи заробляння грошей вже вичерпано. Зараз Африці потрібно оновити і добудувати свою напіврозвалену інфраструктуру й диверсифікувати компанії, якщо вона хоче зберегти швидкі темпи зростання. Для цього їй конче потрібні дві речі: більше кош­тів і кваліфіковані кадри.

Одного й іншого не бракує на Заході, де низькі відсоткові ставки і безрадісні перспективи з працевлаштуванням. Звідси така велика кількість інвесторських конференцій у Лондоні і Нью-Йорку. Чимало розмов точиться про те, де саме в Африці можна зводити заводи й фабрики та купувати облігації. Але не менш актуальним питанням порядку денного є полювання за талантами по всьому світу, включно з Африкою. В обідню перерву менеджери чигають навколо столиків у пошуках персоналу і фахівців-інвесторів з досвідом, надбаним в інших країнах, що розвиваються, – вони можуть бути корисними в Африці.

За словами одного з керівників великої фірми на Волл-стрит, за минулий рік оклади для посад у країнах Африки зросли на 30%. «Цей континент набирає обертів, але робити гроші там усе ще ризиковано, – каже він. – Політичні ризики високі, а забезпечити стовідсоткове виконання контрактів важко. Часто успіх більше залежить від якості вашого персоналу, ніж від привабливості місцевого ринку».

До гри приєднуються провідні бізнес-школи Заходу. Лондонська школа бізнесу в травні провела День Африки під гаслом, яке було б складно уявити в ті часи, коли були свіжі спогади про колоніальне минуле: «Африка: взяти відповідальність у свої руки». А при INSEAD (бізнес-школа у Франції) діє Африканський клуб, який складається з колишніх консультантів з менеджменту і власників інвестиційних банків, які хочуть перенести справи на Чорний континент, тому що, за словами одного з них, вони вже «носом чують можливість працювати на вищому рівні з відносно меншим досвідом». Для них «Африка – це як Індія і Китай десять років тому».

© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved

Єврофани проти євро скептиків. Посилення політичної інтеграції всередині ЄС може бути шансом для України

Криза єврозони й електоральний успіх крайніх лівих і правих популістських партій активізували ентузіастів європейської ідеї.

Доцентрові сили Євросоюзу мобілізуються довкола проекту політичного союзу ЄС: із загальнообраним президентом, спільною зовнішньою політикою та централізованою монетарною системою. Навколо цих доволі неоднозначних пропозицій консультуються дипломати й політики, сперечаються експерти та ламають голови економісти. Якщо інтеграційні тенденції в Євросоюзі візьмуть гору, гіпотетично вже наступного року правила політичної гри в межах ЄС можуть змінитися.

Читайте також: Політичний маятник. Сьогодні неможливо прогнозувати стабільні позиції у Європі тих чи інших політсил

Від союзу держав до союзу громадян

Європейський казан кипить і піниться від різновекторних протестних настроїв. Невдоволені всі: приватні власники та безробітні, платники податків і студентство. У кожного – улюблений мозоль і своя аргументація. Та спільне одне: усвідомлення того, що за багатьма критеріями нинішній проект Європейського Союзу себе помалу вичерпує.

Тож назріли зміни. Але які? Євроскептики і насамперед лідери популістських радикальних рухів пропонують відновлення повноцінних кордонів, відмову від євро й запровадження жорсткого державного протекціонізму в економіці. Помірковані праві та ліві сили за­уважують, що в умовах глобалізації маленькі європейські держави не мають шансів витримати конкуренції не лише зі Штатами та Японією, а й із новими сильними економічними гравцями – Індією, Китаєм та Бразилією. «Щоб існувати в перспективі бодай наступних ста років, Європа не має вибору. Вона приречена на спільні дії», – вважає політолог і філософ Андре Ґлюксманн.

Євроентузіасти йдуть ще далі. Вони розробляють і просувають до високих брюссельських кабінетів проект політичного союзу ЄС. Нині країни-члени формулюють свої пропозиції реформи та надсилають їх до Європейської ради. Найсміливіший задум належить німецьким християнським демократам. Ідеться про те, щоб ввести посаду повночинного президента Євросоюзу з широкими повноваженнями.

«Німецька партія «Християнський демократичний союз» на з’їзді у Лейпцигу в листопаді того року висунула проект обрання спільного європейського президента, – пояснює Тижню доктор політології, викладач паризької Вищої школи соціальних досліджень (EHESS) і директор дослідницьких студій Фундації Шумана Тьєррі Шопен. – Йшлося про те, щоб обирати очільника ЄС за допомогою прямого загального голосування, що забезпечило б йому чіткість політичного мандату та демократичну легітимність функції. Проте перспектива запровадження саме такої системи виборів мені не видається реалістичною. Натомість Європейський парламент міг би, користуючись положеннями чинної Лісабонської угоди, визначити президентом ЄС переможця наступних виборів до Європарламенту за партійними списками. Отже, мова йде про непрямі загальні вибори. Ця модель відповідає принципам парламентської демократії та використовується в більшості країн – членів ЄС».

У дослідженні Фундації Шумана «Політичний союз для Європи», співавтором якої є Тьєррі Шопен, зазначено, що чинна система призначень у Брюсселі демонструє очевидний брак політичної змагальності. «Голів комісій ЄС обирають на посаду без жодної конкуренції, вибори голови Європарламенту відбуваються за схемою двопартійного консенсусу», – вказує аналітична розвідка. За малою легітимністю керівників, вважають дослідники, слідують млявість дії, громадянська апатія, брак стратегій та ще глибше загрузання в кризі.

Аналогічних нарікань нині в ЄС чимало. Голові Європейської ради, бельгійцеві Герману ван Ромпею закидають не лише брак харизми та рішучості, а й цілковиту нечитабельність політичної функції. Така ситуація склалася й із Кетрін Ештон, першим в історії ЄС Верховним представником з питань зовнішньої політики та безпеки. Її діяльність характеризують як відсутністю ініціатив, що відповідали б викликам сучасного світу, так і нечіткістю мандату, невизначеністю посадових функцій.

«Європейський проект пробуксовує найбільше через те, що втратив привабливість для пересічного громадянина, – вважає політолог Домінік Ґреґо. – Нинішній спалах популізму – це наслідок відсторонення громадян від політичного процесу. Люди не вірять тому, чого не розуміють, та сахаються в протилежному напрямку».

Політичні вправи для обраних

Не можна сказати, що ініціатива правлячої партії Німеччини щодо політичної реформи ЄС знайшла таку вже масову підтримку навіть на рівні союзницьких правих європейських партій. Уряд Іспанії багатозначно відмовчується, британські консерватори традиційно не цікавляться інтеграційними континентальними проектами, французька опозиційна партія «Союз за народний рух» екс-президента Ніколя Саркозі більше зайнята обранням нового лідера.

«Навіть якщо криза підштовхує до активнішої федералізації економічної політики, процес європейської інтеграції не може розвиватися з примусу, лише під тиском обставин, – зазначає у розмові з Тижнем політолог Тьєррі Шопен. – Такий проект потребує попереднього усвідомлення та достатньої політичної легітимації. Поза терміновими заходами, що мають загасити пожежу й відновити стабільність єврозони, на часі є системна реформа європейських інституцій. Йдеться про те, щоб запровадити справжнє економічне управління єврозоною, поставити до дії бюджетний та банківський союз країн-учасниць та збудувати політичний союз держав, щоб інституції ЄС набули більшої легітимності».

За словами Шопена, найбільше цікавляться проектом політичної інтеграції ЄС у Німеччині та Польщі. Натомість ліва влада Франції не поспішає з висновками. «Про політичний союз ми зможемо говорити лише після того, як побудуємо бюджетний, банківський та соціальний союз, – заявив минулого тижня журналістам президент Франсуа Олланд. – Політичний союз можливий виключно після європейських виборів 2014 року».

Нині, орієнтуючись на європейські вибори, німецька дипломатія докладає максимум зусиль, щоб домогтися протягом наступного року об’єднання посад керівника Європейської комісії (нині її обіймає Жозе Мануел Баррозу) та голови Європейської ради (Герман ван Ромпей) в одну – президента Євросоюзу. Ведуться активні переговори, щоб новим очільником ЄС за два роки став лідер тієї партії, чий список здобуде на виборах до Європарламенту найбільшу кількість голосів.

Що б означали всі ці нововведення, за умови, що вони відбудуться, в проекції на українські перспективи? Якщо абстрагуватися від недоброї репутації української влади, що не сприяє реалізації європейських прагнень більшості українських громадян, перехід ЄС до узгодженої зовнішньої та внутрішньої політики радше буде вигідний у майбутньому для Києва. Навіть більше, без наведення ладу в «європейському домі» сам процес подальшого розширення на Схід, безвідносно до України, неможливий узагалі.

Ймовірна перемога прихильників спільної європейської політики була б вигідна Україні ще й тому, що в таборі євроскептиків термін «подальше розширення» не викликає жодного ентузіазму. Якщо ж у Брюсселі з’явиться людина, яка відповідатиме за міжнародну політику ЄС та реально впливатиме на майбутні колективні рішення в межах об’єднаного континенту, Київ матиме конкретного співбесідника, з яким можна розвивати відповідний діалог. Не факт, що спілкування буде конструктивним, і ми порозуміємось. Але принаймні українська столиця матиме можливість.

Опоненти спільної європейської політики кажуть, що єдиного європейського народу не існує. Тому не може бути за визначенням спільного європейського інтересу. Можливо, так воно і є. Але у європейських країн є спільні загрози та спільні виклики. Відповідати на них краще спільними зусиллями.

Український тиждень