Новини очима молоді

Зовсім не хочеться писати, що таке рак та як його діагностують, тому що даній тематиці присвячено і так забагато статей. А напишу ось про, що…
Часто доводиться їздити в поїздах, що черевато новими знайомствами та історіями.
《 -Вибачте, будь ласка, що турбую, можна почитати Вашу газету?
- Та нічого, звісно, беріть…
-Дякую. Ви до Києва їдете?
-Так, до Києва. Ви теж?
-Угу, в онкодиспансер…
-Це, звісно, не моє діло запитувати такі речі, але чому до онкодиспансеру?
- Позаминулого року мені діагностували рак 4-го ступеня, жити залишалось трохи більше місяця… Спочатку подумала, що це все — прийшов і мій кінець, перед очима промайнуло все життя… Я задумалися на мить, а скільки ж всього планувала зробити, а як же мої діточки будуть без мене… Вирішила нічого не говорити рідним, щоб зайвий раз не засмучувати, просто жила, старалася встигнути зробити про все, що мріяла і загадувала, все ніяк не могла натішитися своїми дітками…
Я знала, що кожен наступний день для мене може бути останнім, але буденність і сильна заклопотаність, відволікали мене від цієї думки…І я на деякий час забула, що взагалі хвора, просто жила і насолоджувалася кожною краплею життя, ніби водою в момент посухи, випивала кожну хвилину, немов останню краплю… Та час ішов і наближався день мого так би мовити прощання, я мовчки зібралася і поїхала до Києва на контрольний знімок МРТ, звичайно я знала, що нічого нового не дізнаюся, але якась маленька надія ще жевріла у грудях… Сиджу в кабінеті, чекаю на результат… Минуло кілька хвилин у кабінет залітає переполоханий лікар, у нього був такий вираз обличчя, що я сама зблідла … Лікарю, кажіть… не мучте мене! — Тетяно Григорівно, я не знаю як таке можливо, але метастази зникли, Ви абсолютно здорові… Я двічі переглядав Ваші знімки і аналізи, це дійсно якесь диво, по-іншому не можу пояснити цю ситуацію…
Я була така щаслива, що навіть словами не передати того почуття, дякувала лікарям, Богу і всім-всім-всім… Зараз, кожних пів-року роблю знімки і аналізи, покищо все хвалити Богу без змін.
Так, що дівчинко моя, раджу тобі цінувати життя, як найбільший дар, що може бути даний людині.
- Ох, нічого собі, Ви така молодець, я Вами просто захоплююся! Ваша історія це приклад наслідування для нас усіх.》
Такий от випадок із життя, який заставляє задуматися над багатьма питаннями. Як висновок додам лише, що рак — не вирок, а лише привід почати життя спочатку…)