Загрузка ...
То усе ж таки, коли депутати голосують чужими картками – це злочин чи ні? А ігнорування подібного явища головою ради від засідання до засідання, від каденції до каденції – то порушення чи ні?
Те, що ці запитання риторичні – розуміє кожна людина, окрім депутатів. Причому це стосується обранців усіх без виключення рівнів. У випадку, коли мова йде про останній прецедент у межах Хмельниччини, можна застосувати один з висловів екс-Президента України Леоніда Кравчука: „Место сидения определяет точку зрения”.
Цього разу проти голосування картками відсутніх депутатів збунтувався колишній голова обласної ради, нині – голова фракції політичної партії ВО „Батьківщина” Іван Гладуняк. Випадок, який викликав обурення — внесення змін до бюджету. Вони були викликані призначенням Хмельницькою обласною виборчою комісією проміжних виборів депутата обласної ради по одномандатному мажоритарному виборчому округу № 17, що на Теофіпольщині, які пройдуть 6 травня. На фінансове забезпечення виборчого процесу депутати винайшли 323,1 тис. грн., що, за словами начальника Головного фінансового управління Сергія Пенюшкевича, відповідає витратам інших областей. З цієї суми близько 252 тисяч буде витрачено на заробітну плату з нарахуваннями, десь 22 тисячі спрямують на виборчу агітацію, на виготовлення виборчої документації — ще 14 тис. грн., оплата транспортних послуг потягне на 8 тисяч, канцелярське приладдя – 5,7 тис. та інше.
На початку слово узяв Віктор Адамський, який зазначив, що за інших обставин не наголошував би на порушеному ним питанні: „Сьогодні, розглядаючи питання, яке безпосередньо стосується виборчої кампанії, ми закладаємо міну, оскільки в залі, на жаль, немає тієї кількості депутатів, яка сьогодні відображена на електронному таблі. Тобто, виборча кампанія іще не добігла свого довершення, а це дає підставу будь-якому із суб’єктів виборчого процесу поставити легітимність цих виборів під сумнів”. За його словами, якщо таке трапиться, то першу підставу для оскарження результатів виборів надасть саме обласна рада.
Підтримав колегу й Іван Гладуняк: „На жаль, у залі немає кворуму для прийняття рішення”. Він дорікав поганим досвідом обранців ВРУ, який взяли за «гарний приклад» депутати місцевих рад, голосуючи „за себе і за товариша”.
Голова опозиційної фракції розповів, як, на його думку, чужі голосувальні картки потрапляють до колег. Напевне, у цьому місці треба поставити двокрапку та пояснити читачеві: людина точно знає, що каже. Адже, як зазначено вище, Іван Васильович впродовж не одного року очолював цей орган місцевого самоврядування. Також депутат звернув увагу і на «особливості національних виборів». За його словами, упродовж тривалого терміну відбувається зовнішній тиск на роботу обласної виборчої комісії. Як доказ – складання після виборів до обласної ради своїх повноважень Василем Палашем, який пояснив причину свого вчинку словами: «У таких умовах погано працюється». Проте, як можна зрозуміти зі слів оратора, дотепер мало що змінилося. «Сьогодні вже є новий голова ОВК, проте, ситуація мало чим відрізняється – тиск, судові справи». Уже є звернення до суду щодо зняття голови комісії, яке надійшло від одного з кандидатів, нібито через його не провладні погляди на світ. Працювати в таких умовах відмовляються і інші рядові члени. Виникла проблема і з приміщенням: комісія працювала в одному з кабінетів Будинку рад, наразі ж виборний орган «викинули» у непристосоване приміщення. Є звернення до суду і щодо зняття голови комісії через те, що він представляє опозиційну силу. Окрім того, комісія, до складу якої входить 17 чоловік, 5 голосами за відсутності голови вирішила друкувати виборчу документацію у приватному підприємстві, яке оцінило свою роботу значно дорожче, аніж ДП «Поділля» чи інші поліграфічні підприємства, послуги яких коштували б обласному бюджету відсотків на 40 дешевше. На завершення Іван Васильович звернувся до обласного керівництва, аби воно забезпечило чесні вибори.
Василь Ядуха на це запевнив — органи влади не мають можливості втручатися в діяльність ОВК та додав, що підтримує думку пана Гладуняка щодо визначення виконавця робіт, який запропонує найнижчу ціну. Проте, щодо нарікань на роботу виборчої комісії, в губернатора інша думка: «Є серйозні недоліки в роботі комісії через зайву заполітизованість, у першу чергу – голови комісії, який неналежним чином організовує її роботу». Губернатор нагадав про кримінальну відповідальність за зрив виборів, бо, за його словами, спостерігається така тенденція в роботі органу. Причини – дві. Перша — на окрузі балотується «серйозний кандидат від провладної партії», друга – показати безалаберність влади. «Цього ніхто не допустить. Я порекомендую представникам Партії регіонів, щоби вони звернулися до правоохоронних органів, аби ті надали принципову оцінку діяльності керівництва обласної виборчої комісії». Вочевидь, підтримуючи гасло Президента «Україна – для людей», очільник краю закликав колег: «Давайте дамо можливість людям обрати тих, кого вони вважають за потрібне, незалежно від того, яку політичну силу він буде представляти. Тим більше, кого б люди не обрали, депутат обласної ради — одиниця, яка ніяк не впливає на розклад політичних сил в обласній раді».
Ось на цих словах варто повернутися до питання, яке винесено у заголовок. На запитання щодо голосування чужими картками, яке прозвучало з вуст Віктора Адамського, (його, якого без сумніву можна назвати останнім романтиком хмельницької «Батьківщини»), та голови фракції цієї політичної сили Івана Гладуняка, Миколі Дерикотові усе ж довелося відповідати. «Прокинувши в залі оком і прорахувавши депутатів», голова ради запевнив, що необхідна більшість в залі є. А ось на те, чому в залі голосують картками депутатів, яких в той день не було, Микола Васильович раптом відповів: «На сьогоднішній день такого закону, який би забороняв мені це робити, і давав право говорити: ти не голосуй за того, немає. Бо, напевне, якби був такий закон, то не поставало б це дискусійне питання у Верховній Раді».
Ну що ж, нам доведеться депутатам, а разом з ними – і голові ради, відповісти: на нашу думку, така заборона існує. Передбачена вона Регламентом Хмельницької обласної ради, чинним Кримінальним Кодексом, і за подібне має наступати кримінальна відповідальність. Які докази? Припустімо, що при вирішенні чергового питання ЕСГ «Віче» зламалася. Подальші дії прописані у ст. 51 Регламенту Хмельницької облради. У ній зазначається: «При поіменному голосуванні без застосування ЕСГ «Віче» кожен депутат після пред’явлення лічильній комісії свого посвідчення робить особисто у списку депутатів проти свого прізвища запис «за», «проти» або «утримався» та ставить власноручний підпис».
За логікою, картка заміняє усю ту процедуру, на фінішній прямій якої – власноручний підпис. Звідти виходить, що голосування чужою карткою є підробленням власноручного підпису. Тобто, ті депутати, які не мають стійкого морального принципу не голосувати чужими картками, є кримінальними злочинцями?
Тут виникають незручні запитання і до апарату ради, працівники якого, якщо вірити словам Івана Гладуняка, видають на руки картки для голосування за принципами радянської черги – по дві (три, чотири) в одні руки. Хоча вони мали б керуватися тим самим Регламентом. Отже, можна припустити, що ці службові особи – співучасники злочину?
Дивують і слова голови ради, який не бачить нічого дивного у подібних діях, кажучи, що ніякого злочину немає. Ну, те, що для більшості народних депутатів не існує жодних обов’язкових законів для виконання на території ввіреної їм на п’ять років України – відомо усім. Але ж навіщо переносити парламентський бедлам у Хмельниччину? Хіба цього воліє Бог? Влада ж заявляє, що вона нібито дана українському люду самим Всевишнім?
Питань – купа. Проте, вони так і залишаться без відповіді, оскільки правоохоронні органи навряд чи зацікавляться виступами Івана Гладуняка, який звернув увагу на це ганебне явище лише після складення своїх повноважень голови ХОР. А на слова його заступника Віктора Адамського, як казав Глєб Жеглов: «Тєм пачє!». Отож, ХОРом, значить, хором…
Хоча, можливо, депутатам, які будуть читати цю статтю, сподобається той механізм дій, який ми їм запропонуємо узаконити? Давайте введемо принцип акціонерних товариств, коли голосує не кожна акція окремо (в даному випадку – депутати), а пакет акцій. Тобто, у парламент після виборів проходить не 104 депутати, а 100 % голосів. Розпоряджатися цими голосами будуть керівники фракцій, кожен з яких має певний відсоток акцій (голосів виборців). Подальша процедура відома усім.
Що це дасть депутатам? По-перше, звільнить їх від такої нудної необхідності відвідувати сесії, особливо позачергові, які скликаються у свята: «Ми на морі, а ви нам відпочинок зриваєте!» Можливо, багатшим стане голова фракції, оскільки він виконуватиме функції основного лобі усіх депутатів, їхніх поплічників та просто друзів. Також можна буде зекономити чималі кошти – не треба буде виготовляти силу силенну документації із копіюванням проектів рішень, на канцелярії, водичці, одноразових склянках, зрештою, на освітленні та опаленні величезної зали, на облаштуванні робочих місць депутатів, та й ще казна чого. Відтак, і бізнесового лобі поменшає… Що ж най-най-найголовніше? Набагато менше стане розкраденого громадського майна!
Скажете – утопія? На жаль, поки що саме так. Тому пропонуємо для початку такий собі виховний захід — ввести «головне чергування», щоб упродовж усієї каденції керівництво обласною радою змінювалося. Можливо, з місця «пересічного депутата» хоч тоді буде видно, що злочин, а що – ні?
То як вважаєте, шановні читачі, варто нашим законодавцям дослухатися до подібних пропозицій?
Ольга Лисиця
Категория: