Новини очима молоді

12 лютого 2020 року в 16.30 усі українські поціновувачі і любителі пива в очікуванні першого спільного варіння крафтового пива від ідейного натхненника, автора і двигуна проекту “BraufactuM” пивовара з Німеччини – Марка Раушманна і столичного пивовара мережі крафтової пивоварні та ресторанів “Пивна Дума” Сергія Гойко.

Вони познайомилися в Києві близько року тому, коли Марк вперше приїхав з візитом і представляв колекцію “BraufactuM”. Сергія зацікавила думка профільного фахівця. Марк закінчив Технічний Університет Берліна за фахом інженер-технолог пивоварного виробництва, а також захистив докторську дисертацію у науково-учбовому  Інституті пивоваріння  в Берлині. За заслуги в цій області Марк також був обраний почесним членом Німецького сільськогосподарської професійної спільноти. Його знають як одного з найзатятіших в Німеччині пропагандистів пивної культури.

Під час першого візиту Марка, вже пізно вночі вони потрапили на пивоварню “Пивної Думи”,  Сергій показував виробництво, знайомив з авторською рецептурою. Саме тоді і народилася назва нового сорту “Pears &Talks” Вarleywine Барлівайн, – це передусім пиво, а не вино і  потрібне чимале вміння, щоб зварити дійсно гарний барлівайн.

До рецептури правильного барлівайну входять: німецькі дріжджі, українська копчена груша, три сорти хмелю на вибір, Columbus 15% або Hercules 16%, Styrian hp alt 5 та Tettnanger 2,3%

Це перший досвід колаборації українського крафта та історичних традицій Німеччини. Для української індустрії пивоваріння – це величезний крок до нових аудиторій на світовому ринку. Зварене 12 лютого пиво в стилі барлівайн “Pears &Talks” Вarleywine буде представлено у вересні 2020 г у Києві в мережі “Пивна Дума”, а також  в листопаді 2020 року в берлінському тап румі Braufactum де зберуться європейські журналісти, пивні блогери і лідери думок, щоб оцінити барлівайна по -українські.

Місце проведення:  Ресторан “Пивна ДУМА” (м.Київ, вул.  Драгоманова, 31 г)

Чи було у вас коли-небудь таке: слухаєш вірші чи музику, дивишся фільм або читаєш книгу – і розумієш, що це зовсім не автор з тобою говорить? Бо людина так не може, людина – всього лиш істота. А те, що ти чуєш і бачиш – воно Боже. Воно і є Бог.

Нещодавно, мав подібне таке відчуття. У кінотеатрі під час перегляду стрічки «1917».Не раз ловив себе на думці: ні, люди такого зняти не можуть. Ну яке ж воно правдоподібне.Це щось за межею людських можливостей.

Того дня, мій список поповнили режисер Мендес та оператор Дікінс. Перший -відомий за геніальною стрічкою «Краса по-американськи», а другий, виявляється, знімав «Втечу із Шоушенка» та «Ігри розуму».

Загалом, стрічка «1917» справляє враження фільму, знятого одним дублем. Камера з перших секунд вихоплює хлопців, які мирно відпочивають у полі в перерві між боями Першої світової, і веде аж до фіналу. За рахунок цього в глядача створюється ефект повної присутності й абсолютного занурення в сюжет. Це головна фішка фільму. По суті, глядач проходить увесь шлях спільно з героєм і його очима бачить увесь жах війни і разом з ним розуміє усю її абсурдність.

Камера вимикається усього один раз, коли головний герой втрачає свідомість. І це зрозуміло. Бо глядач має сприймати дійсність разом з ним. Складається враження, що дублів у фільмі два – до і після втрати свідомості. Хоча, звісно, це не так. У рідкісних епізодах камера на секунду потрапляє в темряву – і зрозуміло, що це дає можливість склейки кадрів. Але для глядача то все непомітно. Бо всі дублі реально довгі.

Уявляю, скільки репетицій потрібно було зробити, аби відточити все до дрібних деталей – кожен жест, кожне слово. Уявляю, які матюки летіли, коли, наприклад, після 10 хвилин одного кадру хтось із акторів забував слова або пацюк повз не в тому напрямку. Адже в такому випадку всі ті 10 хвилин доводилося знімати заново.

Герої весь час рухаються, а війну ми сприймаємо на основі того, що під час цього руху потрапляє в кадр.

Окрім операторської роботи, на успіх фільму працює сюжет. З одного боку, простий і зрозумілий, а з іншого – універсальний, перевірений тисячолітньою історією людства. Типовий фольклорний сюжет, де герой вирушає в небезпечну подорож з великою місією, як правило ця місія полягає в порятунку чийогось життя.

Перше, що бачить глядач у кадрі – це широке зелене поле. Спокійне, красиве, умиротворене. Потім – двох солдатів, які відпочивають. Один лежить, інший притулився до дерева. І їхню ідилію порушує командирський чобіт, який будить їх.

Герої підводяться і вирушають, а в камеру поступово потрапляють картини солдатського побуту, спочатку спокійні, обивательські. Нарешті ми опиняємося в землянці, де командир дає вказівку капралу пройти через лінію фронту, яку німці раптово покинули, а отже, готують пастку. Але інший полк, у якого наказ атакувати на світанку, про це не знає, а тому прямує прямісінького в пастку до ворога.

Завдання хлопців – дістатися до полку раніше і передати наказ про відміну атаки. Але пройти потрібно прямо через ворожі позиції, де на кожному кроці підстерігає смерть. Та тільки так можна врятувати 1600 життів і життя рідного брата героя, який у тому полку служить. Хлопці вирушають, і далі в кадр потрапляю все більш моторошні картини війни.

Завдання героїв перетворюється на філософську мету – відміну бою, відміну війни, відміну смертей. Герой Бенедикта Камбербетча каже: «Але ж це всього на тиждень, а потім знову?» І дійсно. Ми розуміємо, що далі смерті все одно будуть. Але яка велика цінність на війні – тиждень життя. І якщо цей тиждень можна подарувати воїнам – то це вже великий успіх.

Взагалі фільм має антивоєнний характер, стоїть на позиціях абсолютного гуманізму. Однак показує, що підступність ворога не залишає шансів. Тричі герой намагається поставитися до ворога як до людини, допомогти і проявити гуманізм, але всі ці спроби завершуються дуже погано. Ворог не залишає вибору, у нього одне завдання – знищити тебе. А тому фільм демонструє ще один закон війни – ніколи не мати жалості до ворогів, які цю війну принесли.

У фільмі багато філософських фраз. Наприклад, герой каже, що проміняв свою медаль на пляшку вина, бо медаль нічого не значить. А випити солдату доброго вина – це, може, останнє хороше, що він спробує перед смертю.

Протягом фільму усі герої змушені боротися зі своїм страхом. А один солдат перед смертю просить іншого: «Скажи мамі, що я не боявся». По суті, постійна боротьба з самою людською природою, бо насправді боятися – це нормально, це збереження життя.

Найбільше вразили два епізоди.

Перший – коли герой тікає від ворога і дивом рятується, стрибаючи в річку. Уся поверхня води всіяна весняним цвітом яблунь. Солдат, ніби загіпнотизований, дивиться на цю красу, на секунду вириваючись із жаху війни, але картини яблуневого цвіту раптово змінюються трупами, по яких герою потрібно вилізти з води.

Така страшна, але правдива філософія: аби мати можливість насолоджуватися красою природи, потрібно, щоб хтось поклав за цю можливість своє життя.

Другий епізод – коли змучений герой, який пережив на цьому шляху всі можливі жахи, натрапляє в лісі на солдатів, що морально готуються вирушити в бій. Солдати сидять на траві, а один стоїть і співає пісню. Голос настільки приємний, що складається враження, ніби співає янгол.

Голос пробирає до мурашок. Це найсильніший момент у фільмі — момент катарсису. Коли стомлений герой просто прихиляється до дерева і слухає… слухає… а ти аналізуєш пам’ятаючи, що йому довелося пройти.

І в цей момент розумієш, що герой ішов не сам. Його, ніби за руку, через увесь цей жах проводив Бог. Так само, як Бог говорить з глядачем через режисера і оператора, які подарували нам цей фільм. А ще через божественну музику Томаса Ньюмана.

Своєрідним обрамленням стає дерево. У фіналі герой так само прихиляється до дерева, але це така разюча відмінність між тим розслабленим хлопцем на початку фільму, і справжнім, змужнілим чоловіком, який пройшов небезпечний шлях війни.

Нічого більш вражаючого і зворушливого такого я не бачив І не тільки я, бо фільм отримав аж 10 номінацій на «Оскар». Заслужено.

Показово, що сценарій написаний на основі розповідей дідуся самого режисера, який війну ту пройшов. І був якраз посильним, який доставляв повідомлення від одного батальйону до іншого, часто проходячи просто через ворожі позиції.

Дякую Богу за те, що говорить з нами через обраних людей.

Union Boxing Promotion тричі організовувала шоу на Донбас Арена

8 лютого чемпіон світу WBA у флайвейті Артем Далакян проведе свій черговий захист титулу в Києві. Артем – наш єдиний чинний чемпіон світу з професійного боксу, який свої чемпіонські бої проводить в Україні. Організацією шоу за участю Далакяна займаються його промоутери з компанії Union Boxing Promotion (UBP). Майбутнє шоу буде 86-м в історії компанії. Ми вирішив відстежити рух UBP з витоків і розібратися, чому зараз тільки ця компанія проводить в Україні шоу, на кону яких — звання чемпіона світу.

Union Boxing Promotion (UBP) була заснована в Донецьку в листопаді 2002 року Юрієм Рубаном, який став президентом компанії, Геннадієм Узбеком (почесний президент) і Дмитром Єлісєєвим (генеральний менеджер). Але організовувати боксерські вечори хлопці почали за пару років до цього. Першим шоу стала організація боїв Олексію Трофимову й Ігорю Сердюку в Донецьку 3 червня 2000 року. Амбітні засновники відразу ж поставили собі за мету зробити компанію однієї з провідних в Європі. Далі турніри в Донецьку почали проводитися із завидною регулярністю. В 2004 році Міжнародна боксерська федерація (IBF) на своїй щорічній конвенції нагородила українську компанію спеціальним призом за найактивнішу промоутерську діяльність, Юрій Рубан два роки поспіль визнавався кращим європейським промоутером за версією IBF, а В’ячеслав Сенченко перемагав в номінації «боксер року» (в 2005 році).

Спочатку UBP традиційно організовувала боксерські шоу в донецькому палаці спорту «Дружба» (до реконструкції 2010 року вміщував 3500 глядачів, після реконструкції 4130 місць) і поступово формувала інтерес до професійного боксу у місцевої аудиторії. Паралельно компанія налагоджувала тісний контакт з Європейським боксерським союзом (EBU), Всесвітньою боксерською радою (WBC), Всесвітньої боксерської асоціації (WBA) і Всесвітньої боксерської організації (WBO), які охоче санкціонували титульні бої боксерів компанії (першим титульний бій в Донецьку проводить Олексій Трофимов в червні 2002 року). Боксери UBP піднімалися в рейтингах і з керівництвом компанії неодноразово нагороджувались світовими боксерськими організаціями. Кращим молодим боксером-2007 за версією WBC було визнано Стаса Каштанова, найкращим промоутером в номінації WBC-Youth став Юрій Рубан.

10 квітня 2009 року в палаці спорту «Дружба» В’ячеслав Сенченко переміг чинного чемпіона світу WBA Юрія Нужненко і у UBP з’явився перший чемпіонський титул за однією з найпрестижніших світових боксерських асоціацій. Сенченко буде перебувати на боксерському Олімпі більше трьох років, проведе за цей час три успішні захисти титула і поступиться в драматичним поєдинку на Донбас Арена Полу Маліньяджі. Серед почесних гостей на цьому шоу буде легенда світового боксу Евандер Холіфілд і це його перший приїзд в Україну. На шоу було продано 17 257 квитків і це рекордний показник в історії компанії.

П’ятирічний контракт з Донбас Арена на проведення п’яти боксерських шоу UBP підписала в 2011 році. До 2014 компанія встигає провести три шоу. На них працює знаменитий ринг-анонсер Майкл Баффер (в 2018 році Юрій Рубан запросить Баффера до Києва на перший захист чемпіонського титулу Артема Далакян). І це ноу-хау для нашої країни. У 2013 році на 14-й турнір серії Pro Boxing Show прилітає Леннокс Льюїс. Артем Далакян в рамках цього шоу проводить свій перший успішний захист титулу WBA International. Останнє шоу в Донецьку компанія організовує 24 січня 2014 року в палаці спорту «Дружба».

Після трагічних подій навесні і влітку 2014 року UBP не звертає свою діяльність. Провідні боксери компанії В’ячеслав Сенченко, Олег Єфімович і Артем Далакян виступають в Броварах в рамках шоу від К2, а вже з наступного року UBP самостійно організовує боксерські вечори в Києві. Спочатку в AKKO International, потім в Stereo Plaza, а з 2016 року в КВЦ «Парковий». За цей час двічі (17 червня 2018 року і 15 червня 2019 року) компанія проводить Артему Далакяну захисту чемпіонського титулу на відкритій вертолітному майданчику «Паркового» і це нове креативне рішення було відповідно оцінено фанами і експертами боксу.

Хтось звинувачував UBP в тому, що компанія вирощує домашніх чемпіонів. Артем Далакян дійсно всі свої захисти титулів провів в Києві. Але в даному випадку це потрібно віднести скоріше до переваг Union Boxing Promotion. Хіба погано, що на нашому відверто не самому платоспроможному ринку компанія вишукує можливість і проводить шоу? Не варто забувати, що чемпіоном світу WBA у флайвейті Далакян став 24 лютого 2018 року в американському Інглвуді. Тобто, як тільки у UBP з’явилася можливість організувати Артему чемпіонський бій за океаном, Юрій Рубан нею скористався. І нещодавно зізнався, що Далакян готовий брати участь в третьому сезоні Всесвітньої боксерської суперсерії, якщо організатори домовляться, щоб в турнірі також виступали чемпіони за іншими версіями в ваговій категорії Артема.

Не менш пам’ятним виїзним поєдинком боксерів UBP став бій В’ячеслава Сенченка в Манчестері проти легендарного британця Ріккі Хаттона 24 листопада 2012 року. У попередньому поєдинку українець поступився Полу Маліньяджі. Ріккі Хаттон вирішив повернутися в ринг і в його компанії Hatton Promotion порахували, що кращого суперника ніж 35-річний екс-чемпіон світу Сенченко для цього бою не знайти. І… прорахувалися — на очах 18 тисяч глядачів Слава нокаутував Ріккі, після чого британець остаточно завершив свою славну боксерську кар’єру.

«Якщо ми отримували цікаві пропозиції, завжди серйозно їх розглядали — уточнює Юрій Рубан. — Зважували всі ризики і приймали рішення. Насправді, дійсно цікаві пропозиції надходили не часто. Напевно, ми допускали і якісь помилки. Вчилися, набивали синяки. Але цей шлях проходить будь-який промоутер. У нас були боксери, які за рівнем своєї майстерності могли ставати чемпіонами світу. Наочний приклад — Олег Єфимович, який зараз працює тренером Артема Далакяна. Стати чемпіоном Олегу завадили травми і невдалий збіг обставин. Також відзначу і наш менталітет. Якщо нинішній лідер світового рейтингу незалежно від вагових категорій мексиканець Сауль Альварес дебютував на професійному рингу в 15 років, в 18 виграв свій перший титул і в 21 вже проводив бій з Шейном Мозлі, то українські боксери в такому віці ще намагалися чогось досягти в аматорському боксі. Переходили в професіонали в 24 роки і старше, часто — з хронічними травмами рук. Це позначалося на кінцевому результаті.

Останнім часом стратегія розвитку компанії змінилася. UBP зробило ставку на Артема Далакяна і розлучилося з рядом боксерів, які перебували у них на контракті.

Стратегія змінилася з кількох причин, — пояснює Юрій Рубан. — Хтось із хлопців не виправдав наших сподівань — ми розраховували, що вони будуть швидше прогресувати. Були й суто економічні причини. Зараз ми вже не маємо можливості інвестувати в розвиток компанії такі кошти, які інвестували до 2014 року. І це теж накладає свій відбиток на діяльність UBP.

Майбутнє 8 лютого шоу — вже за рахунком 86-е для нашої компанії, — резюмує генеральний менеджер UBP Дмитро Єлісєєв. — За цей час ми організували 470 боїв, з них 137 — титульних. Тобто, 137 раз в рамках шоу Union Boxing Promotion звучав гімн України, піднімався прапор нашої країни. Нагадаю, що в титульних боях зазвичай беруть участь боксери, які входять в топ-15 рейтингів світових боксерських організацій. Ми «м’яко» виводили наших хлопців на титульні бої. Не кидали під танки. Вони проводили рейтингові поєдинки, набиралися досвіду, піднімалися в рейтингах і тоді ми вже організовували бої за титули. Окрема віха для нашої компанії — організація в 2011 році ювілейної 90-ї конвенції WBA в Донецьку. Президент Жильберто Мендоса назвав її однією з найкращих в історії. Серед почесних гостей конвенції був Роберто Дюран, визнаний кращим боксером легкої ваги в 20-м столітті. Нам є що згадати, але ми не живемо минулим. Зараз перед компанією стоять нові виклики, до яких ми готові.

Михайло Грицак

У столичному кінотеатрі «Сінема СІТІ» відбулась прем’єра кримінального бойовика «Екс» від режисера Сергія Лисенка https://youtu.be/Djwe6u4T6SE. Фільм знято за підтримки Державної агенції з питань кіно та Міністерства культури України.

 »Сьогоднішня прем’єра співпала з Днем Соборності та Свободи України. І це дуже символічно, бо і герої нашого фільму – це молоді хлопці, які боролись за Батьківщину. Та й актуальність такої історії сьогодні не можна заперечити», — сказав, представляючи фільм, режисер Сергій Лисенко.

Події стрічки «Екс» відбуваються у 1932 році на Галичині. Четверо українських підпільників УВО (української військової організації) на прізвиська Чорний, Зюк, Явір та Терен планують пограбування для потреб опору. Але все йде не за планом, і ретельно розроблена операція перетворюється на криваву бійню. Сценарій засновано на реальних подіях (йдеться про пограбування пошти у містечку Городок (тоді Грудек Ягелонські) 1932 року. На сленгу, яким користувалися тогочасні революціонери, екс – це експропріація, найефективніший спосіб фінансування активістів. Сценарій до фільму написав Ярослав Яриш. Свою роботу він подав на літературний конкурс «Коронація слова», де її помітив один з членів журі режисер Сергій Лисенко. Разом вони знайшли продюсера і подали проект на розгляд Держкіно. Таким чином отримали майже 13 млн грн. з державного бюджету на виробництво стрічки. Знімали у Львові, Києві та на Київщині. Підбираючи акторів, перевагу віддавали талановитый молоді з тих регіонів, де відбувалися показані у фільмі події.

У головних ролях знялись молоді українські актори Орест Пастух, Віталій Гордієнко, Ліза Бакуліна, Василь Колісник, Роман Кривдик, Анатоль Фон-Філандра, Аліна Коваленко та інші. Оператор фільму «Екс» — Сергій Михальчук, володар нагороди Берлінського кінофестивалю.

«Зводи маму в кіно». Саме під таким гаслом, 16 січня, у прокат вийшла нова українська комедія Антоніо Лукіча «Мої думки тихі». Чому маму? Мабуть, тому, що саме стосунки сина та мами опиняються в центрі уваги авторів фільму. Проте не лише цим цінна та картина, на яку варто піти у будь-якому складі. Навіть самому все одно варто.

Урочиста  прем’єра комедії “Мої думки тихі” (https://www.youtube.com/watch?time_continue=1&v=mEJ_KOUWhB0&feature=emb_logo), що мала відбутися у кінотеатрі «Cinema Citі» (Ocean Plaza), перенесли у кінотеатр “Київська Русь”. Зміна місця прем’єри пов’язана з аварією поблизу Ocean Plaza і підтопленням торгового центру.

Фільм розповідає історію про те, як, зазнавши безліч невдач у роботі та особистому житті, молодий звукорежисер Вадим отримує шанс розпочати все спочатку. Просте завдання – записати голоси закарпатських тварин – може стати його шансом назавжди залишити “незручну Україну” та вирушити в “привабливу Канаду” подалі від проблем. Однак все виявляється набагато складніше, коли головним супутником у новій роботі стає найменш зручна для цього людина – мама Вадима, яку зіграла заслужена артистка України Ірма Вітовська.

Також режисер отримав нагороду національної премії кінокритиків “Кіноколо” у категорії “Відкриття року”, яка відзначає автора найкращого повнометражного дебюту.

КОРОТКО:

25 грудня, в широкий український прокату, виходить продовження найкасовішої комедії 2018 року – «Скажене Весілля 2». На честь довгоочікуваної прем’єри в столичному кінотеатрі «Київська Русь», на найбільшому кіноекрані країни, відбувся спеціальний показ стрічки за участі акторів та зірок, команди фільму та понад тисячі гостей.

Святкова атмосфера заряджала ще на підході до кінотеатру: з усіх боків лунала музика, біля входу гостей зустрічав по-новорічному прикрашений жовтий Volkswagen Т1 – один із головних символів проєкту, а в дерев’яних хатинках пригощали гарячим глінтвейном та позитивним настроєм.

Привітати команду стрічки завітали друзі, партнери, представники кіноіндустрії, медіа та шоу-бізнесу: скажений продюсер стрічки, «яблунівський тамада» Юрій Горбунов, саунд-продюсер комедії, «отець Євлампій» Олексій Потапенко (Потап), телеведучі Катя Осадча та Маша Єфросиніна, музикант Олег Михайлюта (Фагот), учасник гурту MOZGI Дядя Вадя, шоумен Петя Бампєр, актори Томаш Собчак, Катерина Кузнецова, Поліна Василина, Леся Самаєва, Назар Задніпровський, Арам Арзуманян, Інна Приходько, Віра Кобзар.

Після всіх веселощів та частувань на гостей чекав невеличкий комедійний стендап від Інни Приходько та Арама Арзуманяна – невгамовного подружжя Ольки та Ашота, героїв обох частин «Скаженого Весілля». Як і на справжньому святі, офіційна частина відбулася в дружній та неформальній атмосфері тостів за події, які приніс команді рік роботи між релізами обох фільмів.

А святкувати дійсно було що: в Арама Арзуманяна цього року народився син, у продюсерки Надії Коротушки – також син, а ще й весілля сталось. Минулого року прямо на прем’єрі першого «Скаженого Весілля» одружилася пара, а за тиждень до прем’єри другої частини в них також народилася дитина! Ну, а українців, які не чули про зіркове весілля саунд-продюсера стрічки Олексія Потапенка (Потапа), здається, просто не існує.

Тож можна впевнено стверджувати, що «Скажене Весілля» об’єднує серця та збільшує родини українців не лише на екрані, а й у житті. А що ж до героїв свята, кожен з них отримав дуже яскравий та символічний подарунок (Потап, наприклад, як і молодята у новому фільмі, – культовий кавьор!) Отже після таких привітань ніхто не зміг піти зі сцени без промовистого тосту.

«Я вдячний, що українці прийшли на українську комедію. Це наш продукт, наш проєкт і наш гумор. Дякую акторам, яким вдалося все так майстерно втілити на екрані. Я дуже вдячний команді MOZGI Entertainment та Позитиву за неймовірну музику, яку ми створили для фільму. Ми робили музику українців для українців. Аби люди могли відволіктися від проблем, усілякого клопоту, та просто класно провести час», – зауважив Потап.

 «»Скажене Весілля» – це результат роботи грандіозної команди, перед якою стояла складна задача зробити, аби друга частина була ще яскравіша та смішніша за першу. І це ви зважайте, що перша частина, я вам нагадаю, торік побила всі рекорди українського кінематографа, починаючи з 91 року, за всю незалежність нашої країни. Ми зібрали тоді майже 680 тисяч глядачів та 55 мільйонів гривень, побили прем’єрний телерекорд на каналі 1+1 – нас подивилося понад чотири мільйони глядачів. В ютубі нас подивилося понад п‘ять мільйонів людей і на 18 рік це також був рекорд. І хоча на початку ми весь час стикалися зі скепсисом, що нам не вдасться – але ж ми це зробили!», – наголосив Юрій Горбунов.

Завершальним акордом офіційної частини вечора став перегляд кліпу «Свят! Свят! Свят!», після якого на гостей чекав показ фільму.

Фінальні титри були зустрінуті гучними аплодисментами залу. Учасники знімальної команди піднялися на сцену, аби висловити глядачам та всім причетним до зйомок слово подяки.

Гості прем’єри вийшли з залу веселими та задоволеними. Вони стали першими глядачами, які нарешті дізналися таємницю обранця старшої доньки поважної української династії Середюків, та чому Василь лютував з цього приводу ще гучніше, аніж у першій частині! Загалом публіка дуже високо оцінила фільм та радо ділилися враженнями після показу:

«Взагалі, це той випадок, коли друга частина нічим не поступається першій. Ані рівнем жартів, ні динамікою, ні сюжетом. Друге «Скажене Весілля» виправдало всі очікування, це те кіно, на яке варто сходити усією родиною. Воно смішне, дуже сімейне та щире», –зазначила Катя Осадча.

«Тільки вийшла після перегляду і емоції переповнюють, все дуже весело! Дуже романтично. Місцями, навіть, хочеться поплакати. І я думаю, що кожен з вас, хто подивиться нове «Скажене Весілля», обов’язково радитиме його своїм сусідам, чи друзям, чи колегам з роботи. І це дійсно той фільм, на який варто сходити в новорічні свята. Гарний настрій – гарантовано!» – поділилась Інна Приходько.

«Знаєте, я ніколи не брешу, і на цей фільм – «Скажене Весілля 2» – йти треба обов’язково! Бо це в мільйон раз смішніше, в тисячу мільйонів – цікавіше, і ще, я там просто красавчик», – зауважив Арам Арзуманян.

А з 25 грудня комедія «Скажене Весілля 2» з’явиться у прокаті в усіх кінотеатрах країни. Продаж квиточків вже відкритий, тож не баріться, якщо хочете побачити першим найскаженішу прем’єру року! Квитки шукайте за посиланням.

Проєкт фільму «Скажене Весілля 2» став одним із переможців 11-го конкурсного відбору Держкіно. Перша ж частина комедії мала неймовірний успіх: стрічка не тільки окупилася в прокаті й стала прибутковою, а й залишиться в історії першим та поки що єдиним українським фільмом, продюсери якого повернули Держкіно усі залучені кошти, ще й з відсотками.

Окрім цього, «Скажене Весілля» додало ще один безпрецедентний кейс до успіхів українського кіновиробництва: проєкт став першим українським фільмом, чий формат був експортований та реалізований за кордоном. А 31 січня на екрани литовських кінотеатрів вийде перша екранізація адаптації української комедії «Скажене Весілля» – комедійна стрічка «Імпорт нареченого». Права на концепт фільму також придбала Румунія, тривають переговори з іншими країнами, частина домовленостей вже на етапі підписання договору. Зараз фільм представлений у каталозі компанії FILM.UA Distribution, яка є міжнародним дистрибутором проєктів кіностудії FILM.UA Group.

Виробництвом «Скаженого Весілля 2», як і першої частини, займаються компанії Прототип Продакшн та FILM.UA Group, співпродюсером знову виступила компанія MOZGI Entertainment. Дистрибуцією на території України займаються MMD UA і FILM.UA Distribution. Режисером-постановником комедії «Скажене Весілля 2» знову виступив Влад Дикий.

Стежте за новинами скаженого проєкту в соціальних мережах:

Facebook

Instagram

YouTube

«Скажене Весілля 2»

Прем’єра в Україні: 25 грудня 2019 року

Країна: Україна

Студія: FILM.UA GROUP, Prototype Production

Дистрибутор: MMD UA і FILM.UA Distribution

Тип: прокатне кіно

Хронометраж: 90 хвилин

Жанр: комедія

Режисер: Влад Дикий

Продюсер: Юрій Горбунов, Ірина Костюк, Надія Коротушка, MOZGI Entertainment (Ірина Горова, Олексій Потапенко)

Музичні продюсери: Олексій Потапенко, Олексій Завгородній

Сценаристи: Микола Куцик, Олексій Приходько

У ролях: Катерина Кузнецова, Назар Задніпровський, Томаш Собчак, Поліна Василина, Джиммі Воха-Воха, Юрій Горбунов, Леся Самаєва, Олександр Кобзар, Віра Кобзар, Інна Приходько, Арам Арзуманян, Потап, MONATIK, Олексій Супрун (Петро Бампер), Олексій Завгородній (Позитив) та інші.

Слоган: Що? Знову?!

Неймовірно гарна пригодницька стрічка «Аеронавти» (від Вольга Україна) — без сумніву, один з кращих релізів цього року. Бо друга спільна робота Фелісіті Джонс та Едді Редмейна (після байопіка про Стівена Гокінга «Теорія всього») не може залишити байдужим нікого: вся творча команда створила справжній гімн невгамовному потягу людства стрибнути вище своєї голови.

Події фільму обігрують реальний політ Джеймса Глейшера і Генрі Коксвелла 5 вересня 1862 року — тоді їх аеростат побив світовий рекорд, досягши 11 887 м (38 999 футів). Тут Коксвелла замінили Амелією Рен, таким собі збірним персонажем емансипованої жінки другої половини ХІХ ст. — із рисами Софі Бланшар (першої професійної аеронавтки, котра продовжила справу загиблого чоловіка Жана-Пьера Бланшара), Маргарет Грем (британскої аэронавтки та конферансьє),та й навіть авіаторки Амелії Ерхарт (чий художній образ вивели у дитячій стрічці «Ніч у музеї — 2″).
Реальною була й боротьба за науку з ретроградами, котру вів Джеймс Глейшер, як і тисячі колег до нього й опісля — адже людька дурість і обмеженість анітрохи не менші за велич людського-таки духу. Цьому жертовному досліднику та його колегам ми нині завдячуємо розвитком кліматології та метеорології — а значить, і тисячами врятованих від стихії життів.

Для зйомок була побудована справжня, повнофункціональна повітряна куля — однак, певно, якісь технології все ж забулися, бо першого ж знімального дня вона раптом почала різко знижуватися (з висоти понад 600 метрів!), разом з головними акторами у корзині. Фелісіті сказала потім: «Ми з Едді, падаючи, трималися за руки і лише сподівалися на краще. І все ж ця куля — символ надії, саме такі фільми нині необхідні — наповнені оптимізмом й відчуттям, що можливим є все». До речі, актриса сама виконала більшість небезпечних акробатичних трюків, довго тренуючись, та носила спражній корсет, котрий,за її словами, «міг зламати спину». (Художниця з костюмів Александра Бірн ретельно вивчала історичні матеріали — щоденники альпіністок й мандрівниць тієї епохи).
Забувши про попкорн і дивлячись на величні небесні панорами, глядач з комфортного крісла кінотеатру потрапляє в благенькій корзині у грізну й прекрасну холодну височінь — настільки реалістичною є робота операторів, для якої навіть не особливо потрібна комп’ютерна графічна обробка. Тому цей фільм заслуговує обов’язкового перегляду на великому екрані.
«Аеронавти» — США, Велика Британія, 2019, 101 хв.
В ролях:
Едді Редмейн («Сходження Юпітер», «Дівчина з Данії», «Фантастичні звірі та де вони мешкають») — Джеймс Глейшер;
Фелісіті Джонс («Людина-павук: висока напруга», «Інферно», «Зоряні війни: Вигнанець») — Амелія Рен;
Фібі Фокс («Чорне дзеркало», «Мушкетери») — Антонія;
Хімеш Патель («Вчора») — Джон Трю;
Тім Макіннерні («Річард ІІІ», «Казанова», «Едді «Орел»") — Ейрі;
Том Кортні («Доктор Живаго», «Золотий компас») — Артур Глейшер;
Венсан Перес «Сірано де Бержерак», «Королева Марго») — П’єр Рене;
Роберт Гленістер («Закон та порядок», «Доктор Хто») — Нед Чамберс;
Енн Рейд — Етель Глейшер;
Ребекка Фронт — тітка Френсі.

Трейлер: https://www.youtube.com/watch?v=t60f9np_Vb4

21 грудня об 11:00 у Києві встановлять національний рекорд, у якому презентують НАЙБІЛЬШУ СОЛОДКУ НОВОРІЧНУ ЯЛИНКУ від ТМ «БКК». Захід організовано в рамках новорічного проекту «Йоль: Новорічне місто магії».

Компанія «БКК» влаштує справжню новорічну казку в центрі столиці! Загадайте бажання під ялинкою і воно неодмінно здійсниться! Яскрава розважальна програма, конкурси, подарунки – це все чекає гостей з 11 ранку. Беріть з собою друзів і родину – чудовий настрій гарантовано кожному! Після офіційної частини – безкоштовна дегустація еклерів!

Історія бренду «БКК» налічує понад 100 років, за які підприємство виросло з невеликого млина до лідера галузі.

БКК сьогодні – це близько 700 професіоналів, які щиро люблять свою справу та пишаються своєю роботою. Виробництво розташоване в місті Києві. На виробництві застосовують як традиційні, так і сучасні інноваційні технології. Наприклад, знамениті еклери та заварні тістечка БКК виготовляють на повністю автоматизованій лінії з мінімальним людським втручанням, що гарантує стабільно високу якість. Цьогоріч, вже вдруге поспіль, «БКК» отримав престижну премію «ВИБІР РОКУ» в номінації «Тістечка року»! Це доводить те, що «БКК» люблять мільйони українців.

Програма заходу:

• Офіційна реєстрація Рекорду.
• Танцювальні майстер-класи.
• Дитяча розважальна програма з казковим героєм Еклерчиком та розіграш солодких призів від ТМ «БКК».
• Неймовірна фотозона та професійний фотограф.
• Презентація та дегустація новинок ТМ «БКК».

НОВОРІЧНУ ЯЛИНКУ З ЕКЛЕРІВ можна буде побачити в парку  до 20 січня 2020 року.

Дата проведення: 21 грудня з 11:00 – 12:30.

Місце: парк імені Тараса Шевченка. Новорічне містечко «Йоль».

Як добратися: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка (станція метро «Площа Льва Толстого).

Концепція заходу: встановлення Національного рекорду у номінації «Найбільша інсталяція новорічної ялинки з еклерів».