Загрузка ...
Представники громадських організацій, що здійснюють проекти з моніторингу неналежного маркування та розміщення прихованої реклами (“джинси”) в українських медіа за підтримки Інтернью Нетворк, вважають, що “джинса” як передвиборча технологія зазнала поразки — українці не підтримали багатьох лідерів з розміщення “джинси” як у Києві, так і в регіонах.
Також тотальне розміщення замовних передвиборчих матеріалів завдало великого репутаційного удару по пресі. Водночас у світі, зазначають медіа-експерти, помітною стала тенденція, коли до ЗМІ почали ставитися як не до звичайного бізнесу, орієнтованого на прибуток, а як до соціальної відповідальності. Такі висновки зробили медіа-експерти на круглому столі на тему “Вибори 2012: «джинса» як технологія виявилась не ефективною. Чи готові змінюватись політики і медіа?”, що відбувся 7 листопада 2012 року в Києві.
Виконавчий директор Інститут масової інформації Вікторія Сюмар переконана, що «джинса», набувши такого поширення, фактично витіснила реальну журналістику.
«Під час виборів це було надзвичайно сильно помітно. Ми бачили загальнонаціональні друковані видання, які просто не мали місця для редакційних статей, тому що вся площа була викупленена під «джинсу», тотальною в контексті практично всіх провідних політичних сил», — сказала вона.
“Як підсумок можемо сказати одне — звісно, що кількість витрачених грошей на “джинсу” в цій кампанії, не трансформувалась в результат. Люди проголосували за зовсім інші речі — або за відсутність альтернативи, як у випадку з Партією регіонів та комуністами, або за опозицію, як за спробу зміни влади і за кандидатів від опозиції, які не мали грошей. Це в Києві чітко проявилось, і жодним чином ні в якій “джинсі” помічені не були, так як зі “Свободи” Іллєнко, Левченко, які перемогли Пилипишина і Герегу, які заставили все практично своїми новинами. Тобто, політична структуризація відбувається, а ефективність ще низька”, — зазначила Сюмар.
Керівник проекту з моніторингу регіональних ЗМІ щодо «джинси» та дотримання професійних стандартів журналістики Українського освітнього центру реформ Світлана Єременко зазначила, що в шести регіонах України (Донецька, Львівська, Сумська, Харківська області та АР Крим), в яких проводився моніторинг, фактично немає незангажованих ЗМІ, а професійний рівень журналістів падає.
Згідно з даними моніторингу, регіональні ЗМІ перед парламентськими виборами, зазначила Єременко, «втратили будь-які гальма», що продемонструвало катастрофічне зростання кількості «політичної джинси». Рівень замовних матеріалів у цих ЗМІ у березні становив 14,2%, у червні – 20%, у вересні – 27,8%.
Найвищі показники кількості «джинси» у регіональних друкованих медіа зафіксовані у Сумах – 34% та у Харкові – 33%, менше замовних матеріалів друкували медіа у Донецьку, Криму та Львові. При цьому показники Львова, Єременко пояснила тим, що «джинса» там більше розповсюджувалась в електронних ЗМІ, ніж у друкованих.
Експерт також звернула увагу на те, що комунальні газети часто безкоштовно розміщують “джинсу”.
“В регіональних ЗМІ, особливо ті газети, що належать громаді, тобто, комунальні видання, на жаль, друкують “джинсу” фактично безкоштовно. Тобто всі перерізування стрічок, відкриття спортмайданчиків, лавочо — все це фактично “джинса”, яка йде абсолютно не проплачено, тому що ЗМІ — залежні. Комунальні ЗМІ замість того, щоб відстоювати інтереси громади, на кошти якої вони виходять, насправді обслуговують владу”, — додала Єременко.
Шеф-редактор LB.ua Соня Кошкіна вважає, що “джинса” у українських медіа є культурною проблемою.
“Матеріали, які ми називаємо “джинсою”, які надходять від кандидатів, партій, вони як правило, дуже низької якості. Якби людина сказала б щось цікаве і важливе, його б і так процитували, але після того, як весь ефір заповнюється незмістовними новинами, то навіть не хочеться їх брати. Цим кандидати створюють зворотній ефект. “Джинса” — це культурна проблема і ніяким обов’язковим навішуванням плашки “реклама” це не виправити, на жаль. От коли на виборах кандидати зрозуміють, що це їм шкодить, а не допомагає, коли не на виборах люди зрозуміють, що вести цивілізований діалог з журналістами набагато ефективніше, проблема зникне сама по собі. Це також проблема сенсів. Якби політики відрізнялись якісними меседжами, тоді б проблема знялась частково”, — зазначила Кошкіна.
Виконавчий директор Інститут масової інформації Вікторія Сюмар зауважила, що рекламну кампанію партії оплачують із виборчого фонду, як передбачено законодавством. «А ось ці «джинсові» пакети – це повністю тіньові гроші, які ніхто не показує», — зазначила вона і додала, що, відповідно, з цих коштів до держбюджету не платяться жодні податки. Експерти ІМІ відзначили, що у жовтні кількість «джинси» досягла свого апогею і склала 275 матеріалів із 1746, розміщених у 6 загальнонаціональних друкованих виданнях, серед яких — лідери «Комсомольская правда в Украине» и «Факты».
За словами Сюмар, “джинса” дуже комфортний спосіб інформування політиків про свою діяльність, оскільки це ні до чого їх не зобов’язує.
“За сенси треба відповідати, тоді в них повірять і це показує, що “джинса” — дуже комфортний спосіб інформування політиків про свою діяльність. Він їм комфортний, бо він ні до чого не зобов’язує, простіше дати ті популістські речі, які всі розуміють, що це не правда і від того нічого не буде змінюватись”, — сказала вона.
Редактор сайту MediaSapiens, ГО «Телекритика» Діана Дуцик вважає, що лише критикою ЗМІ, які розміщують “джинсу” нічого змінити не вдасться.
“Критикою цих медіа ми нічого не змінемо. Тут системна проблема. Є дві сторони — ті, хто корумпують і ті, хто корумпується. Звучала теза деяких політиків, що треба внести відповідальність, можливо, навіть кримінальну, за те, що медіа розміщають “джинсу”. Я не вважаю, що це може бути виходом. Ми повинні говорити про якісь системні зміни, які допомогли б редакціям відійти від “джинси”. Я не знаю, що це може бути, але я вважаю, що це дуже важливе питання, яке потрібно обговорювати, можливо, навіть разом з топ-менеджментом медіа”, — сказала вона.
Представник міжнародної організації “Репортери без кордонів” Оксана Романюк зазначила, що у світі помітною стала тенденція, коли до ЗМІ почали ставитися як не до звичайного бізнесу, орієнтованого на прибуток, а як до соціальної відповідальності.
“В світі з’явилась тенденція, що ЗМІ — це не бізнес, це соціальна відповідальність. Нам до цього розуміння потрібно ще дійти”, — сказала вона.
ІМІ
Категория: