Новини очима молоді

За келихом вина інвестори захоплено розповідали про цілу мережу розкішних офісів своєї компанії по всьому світу і щедрі щорічні преміальні. Тож вони запропонували аналітикові роботу. І здивований він був не їхньою зацікавленістю і не високою зарплатою, а насамперед місцем, де мав допомагати їм вкладати мільйони: Західна Африка – найвідсталіша частина цього бідного континенту.

Останнім часом інвестори злітаються в Лагос і Найробі, наче це Франкфурт чи Токіо давніших часів. Кволе зростання в багатому світі сприяло тому, що країни Тропічної Африки стали привабливим місцем для грошей і тих, хто ними розпоряджається. З 2005 року обсяг прямих іноземних інвестицій у цей регіон збільшився приблизно на 50%. Місцеві ринки капіталу, які раніше вважали чимось на кшталт казино, тепер здаються не такими ризикованими. Банк J.P. Morgan щойно додав Нігерію до свого індексу державних цінних паперів. Досі єдиною африканською країною в його списку була Південна Африка. За прогнозами цієї американської фінустанови, котра, до речі, є найбільшим у світі гарантом позик країнам, які розвиваються, додавання нігерійських облігацій до його комплекту стандартних цінних паперів допоможе додатково залучити у цю державу ще $1,5 млрд. Нові фонди заплатять за інфраструктуру, якої наразі немає, на континенті, площа суші якого сягає території Китаю, Індії, Японії, США, Мексики і Європи разом узятих (див. мапу).

Однак деякі бізнесмени й нині скептично ставляться до довготермінових перспектив Африки. Всі балачки в західних фінансових колах, що до небес розхвалюють африканський «золотий вік», є перебільшенням. Наразі більшість тамтешнього населення бідне, хоча місцеві менеджери роз’їжджають на шикарних автівках. Чимало справді бідних держав усе ще в пастці злигоднів і навряд чи найближчим часом зможуть досягнути рівня принаймні скромної забезпеченості. Результати нещодавнього дослідження свідчать, що 9 із 11 держав світу, які перебувають на межі «крайнього ризику» продовольчої кризи, є африканськими країнами.

Але навіть скептики погоджуються, що найостанніші прогнози для Африки сприятливі. За даними МВФ, ВВП Чорного континенту цього року зросте на 5%. Це менше, ніж прогнозовані 5,4%, але все одно зростання відбуватиметься значно швидшими темпами, ніж у більшості інших регіонів планети. У 2013 році воно може сягнути 5,7%. Продовження економічних негараздів багатого світу може зачепити Південну Африку, але у країнах, що північніше від неї, справи, ймовірно, йтимуть незле.

У новому дослідженні, опублікованому двома економістами Світового банку, йдеться, що якби Африка була єдиною державою, то вона б уже належала до групи країн із середнім рівнем доходів, який цей банк визначає як дохід на особу не менше ніж $1000.

У середньому по Африці той показник становить $1700. В Африці, що південніше від Сахари, 22 країни вже подолали цей поріг забезпеченості, який загалом вважають усе ще доволі низьким. Їхнє сукупне населення становить 400 млн осіб; до цих держав належать такі крайні випадки, як, приміром, Ангола і Судан, тобто країни, виснажені багаторічними кривавими конфліктами, де соціальна нерівність просто вражає.

Один із економістів Світового банку Вольфґанґ Фенґлер визначив чотири причини економічного розвитку в Африці. По-перше, для цього континенту характерна «правильна» модель демографічного зростання: тривалість життя загалом збільшується, а дітонародження зменшується, а не навпаки. ООН прогнозує, що до 2055 року Нігерія може перегнати Сполучені Штати і стати третьою країною в світі після Індії та Китаю за кількістю населення, причому народжуваність у ній знижуватиметься.

По-друге, швидка урбанізація дає змогу підвищити ефективність і приваблює інвесторів до столиць африканських країн, які почали процвітати і де зростання щільності населення зменшує затрати часу на транспортування та сприяє дрібномасштабній індустріалізації.

По-третє, технології мають більший вплив на Африку, ніж на будь-який інший регіон світу саме тому, що вони почали тут застосовуватися мало не з нуля. За минуле десятиліття телефонізація населення з 0,7% (зруйновані телефонні лінії цьому не дуже сприяли) сягнула 70% – з появою мобільного зв’язку. Африка – світовий лідер мобільного банкингу, не в останню чергу через те, що більшості людей звичайні банківські послуги просто недоступні.

По-четверте, покращилися стандарти державного управління й економічного менеджменту, знову ж таки, мало не з нуля. Дедалі більша популярність суверенного боргу африканських держав – хороший показник.

«Якщо наявні тенденції збережуться, до 2025 року більшість африканських країн подолають поріг середнього рівня доходів», – заявляє Фенґлер. Але він застерігає, що перехід до цього рівня стане важчим. Значною мірою нещодавнє зростання було лише прагненням наздогнати розвинений світ, коли в Африці приживалися добре відомі на Заході й у Азії ідеї та методи роботи. Дехто вважає, що найлегші способи заробляння грошей вже вичерпано. Зараз Африці потрібно оновити і добудувати свою напіврозвалену інфраструктуру й диверсифікувати компанії, якщо вона хоче зберегти швидкі темпи зростання. Для цього їй конче потрібні дві речі: більше кош­тів і кваліфіковані кадри.

Одного й іншого не бракує на Заході, де низькі відсоткові ставки і безрадісні перспективи з працевлаштуванням. Звідси така велика кількість інвесторських конференцій у Лондоні і Нью-Йорку. Чимало розмов точиться про те, де саме в Африці можна зводити заводи й фабрики та купувати облігації. Але не менш актуальним питанням порядку денного є полювання за талантами по всьому світу, включно з Африкою. В обідню перерву менеджери чигають навколо столиків у пошуках персоналу і фахівців-інвесторів з досвідом, надбаним в інших країнах, що розвиваються, – вони можуть бути корисними в Африці.

За словами одного з керівників великої фірми на Волл-стрит, за минулий рік оклади для посад у країнах Африки зросли на 30%. «Цей континент набирає обертів, але робити гроші там усе ще ризиковано, – каже він. – Політичні ризики високі, а забезпечити стовідсоткове виконання контрактів важко. Часто успіх більше залежить від якості вашого персоналу, ніж від привабливості місцевого ринку».