Загрузка ...
У центрі історії уродженці Чернігівщини брати Михайленки. Старший, Сергій, на той час служив у ЗСУ та командував мобільною групою ППО. Молодший, Микола, нині футболіст київського «Динамо», представляв Україну у складі олімпійської збірної на літніх Іграх у Франції. Поки один під сигнали повітряної тривоги полював за ворожими дронами, інший готувався до матчів і мріяв прославити країну на головному світовому спортивному форумі чотириріччя.
«Один брат ризикує життям на передовій, інший представляє Україну на арені Олімпійських ігор, – розповідає режисер фільму Володимир Мула. – Це історія про братерство, професіоналізм та любов до України. Про зв’язок, який не розривається навіть тоді, коли між людьми сотні кілометрів і різні реальності. Вони завжди разом, наче живуть одним життям».
Зйомки відбувалися в Україні та Франції, а вся робота над фільмом тривала близько півтора роки. Знімальна група працювала там, куди зазвичай камери не потрапляють: і в польових умовах поблизу лінії фронту, і в роздягальні збірної. Фільм побудований не на традиційних інтерв’ю, а на живих розмовах героїв, на буденних діалогах військових та футболістів. Кожен зі своєї точки зору говорить про втому, надію, щоденні завдання. Як переживає одне за одного.
Для Володимира Мули ця робота стала продовженням яскравого шляху в спортивній документалістиці. Раніше він зняв «Юкі» та «Нація футболу», а у 2024 році став першим українцем, який отримав Sports Emmy Awards за серіал «Футбол має тривати». Проте у «Грі на перехоплення» він вийшов за межі спорту, поєднавши його із триваючою вже чотири роки війною.
«Я вдячний Руслану Ротаню за довіру. Попри всі футбольні забобони, він дозволив нам бути максимально близько до команди – на тренерських нарадах, у роздягальні, під час підготовки до Олімпіади», – згадує режисер.
Частину відзнятого матеріалу глядач так і не побачить. Міжнародний олімпійський комітет не дозволив використати кадри з роздягалень стадіонів і з арен під час самих змагань, адже фільм безпосередньо торкається теми війни. Попри це, стрічка не втратила глибини, навпаки, завдяки нестандартним режисерським ходам обмеження лише загострили її нерв.
Сценарист фільму Микола Васильков розповідає, що ідея поєднати футбольну й військову історії народжувалася поступово: «Команда перебирала різні варіанти. Я спілкувався з Андрієм Шевченком, який порадив звернути увагу на Олімпіаду. Дійсно історичний момент, адже збірна України вперше в історії здобула право виступати на цих змаганнях. Виявилося, що родичі одразу кількох гравців служать у ЗСУ. А історію саме братів Михайленків підказав аналітик збірної Євген Гресь».
«Два рідних брати, які дружать та підтримують один одного, поруч з якими чудові тато й мама, дружини, а тепер і діти. Мені одразу сподобався цей варіант, а як Сергій зіграв – природньо та без хвилювань, наскільки органічно дивився в кадрі – стало справжнім відкриттям. Він військовий, за фахом інженер, але міг би бути чудовим актором», – говорить Васильков.
Категория: