Новини очима молоді

5 та 6 вересня у Києві відбулися «Вихідні з ОКО» – особлива подія Міжнародного етнографічного кінофестивалю «ОКО» (МЕКФ «ОКО»), що на два дні перетворила простір  Поляни ВДНГ на великий гостинний дім. Це була частина Бессарабії у  Києві – з автентичними традиціями, кінопоказами, музикою, танцями, гостиною та неймовірними людьми.

Кожен гість почувався як вдома і міг знайти щось своє: подивитися кіно,  пригоститися за родинним столом, пройтися бессарабським ярмарком, власноруч зробити хліб, спробувати себе у виноробстві, познайомитися з народними традиціями, погратися з дітьми, сфотографуватися, поспілкуватися з чотирилапими мешканцями зони притулку та просто побути разом.

Ми всі різні, але дім у нас один

Однією з центральних подій «Вихідних з ОКО» стала панельна дискусія «Ми всі різні, але дім у нас один», яку модерувала засновниця та генеральна директорка Міжнародного етнографічного кінофестивалю «ОКО» Тетяна Станєва.

На сцені зустрілися представники різних регіонів і культурних середовищ України – Півдня, Сходу, Закарпаття, Криму, а також представники українського кінематографа. Учасники говорили про нерівномірний доступ до культурного життя в різних регіонах, брак культурного продукту у віддалених громадах і про те, чому культура – це значно більше, ніж дозвілля.

Окремо обговорили культурні передумови втрати та окупації територій, зокрема Криму й частини Сходу, феномен ментальної окупації та роль культури у боротьбі за уми й серця людей. Серед практичних пропозицій прозвучала ідея географічних квот у державній підтримці культури, щоб культурні проєкти розвивалися не лише у великих центрах, а й там, де вони особливо потрібні.

Ахтем Сеітаблаєв, актор та режисер:

«Чи бачив я передумови втрати Криму? Україномовних шкіл на території Криму було від сили сім до 2014 року, натомість решта загальноосвітніх закладів була російськомовна. Чи є питання культури питанням національної безпеки? Безперечно, так. Тому що культура і є політика, тому що культура і є національна безпека. Спочатку заходить представник культури, слово, поезія, музика, приїжджає Санкт-Петербурзький імперський балет, а потім заїжджають озброєні підрозділи».

Віктор Куртєв, президент та голова Наглядової ради міжнародного етнографічного кінофестивалю «ОКО»:

«Бессарабія різноманітна. Насправді наша проблема – це відсутність єдності. Звісно, і в Криму, і на Донбасі була спецоперація російських спецслужб, але це не може статися, якщо немає якихось фундаментальних причин. Так, ми не втримали. От ми не втримали. Україна складна, вона має певні регіони з різною культурою. І ми ніяк не можемо домовитися про наше минуле. Але ми повинні домовлятися про наше майбутнє. Ми повинні сформувати картину майбутнього, яке за собою візьме всю Україну».

Дарія Кудімова, журналістка, телеведуча телеканалу «Дім»:

«Дім, в якому я виросла, у Слов’яносербську, окупований з 14-го року. Я звідти поїхала у 2000 році навчатися до Києва. І мій дідусь, коли я приїжджала на канікули, просив: “Дашунічка, поговори мені українською, вони так скучили в своєму домі за українською”. Мої дідусь і бабуся – це ті, кого намагалися русифікувати, але вони залишилися українськомовними. Уже мої батьки були російськомовними, і моє покоління, відповідно, також. У 2014 році, коли починалася окупація — спочатку Криму, потім Сходу,  я працювала редакторкою регіональних новин. Я сиділа на всіх цих сюжетах з окупацією і плакала кожного дня, у тому числі, коли окуповували мій рідний дім. Таке враження було, що всередині тебе величезна чорна діра. І це відчуття безсилля, що ти нічого не можеш зробити, що вже запізно».

Роланд Цебер, голова Альянсу національних спільнот «Європейська Коаліція»:

«Культура, мова, релігія – це все, як би там не звучало, є зброєю ворога, але це може бути і нашою силою, коли ми об’єднані. Ким би ти не був, до якої національної спільноти ти б не відносився, коли об’єднуються люди і всі кажуть: ми всі різні, ми всі об’єднані, але в нас є це спільне. Це Україна. І Україна – це суверенна, демократична, незалежна країна. Крапка».

Віктор Коврей, начальник відділу етнополітики Державної служби України з етнополітики та свободи совісті:

«Є державна цільова програма “Єдність у розмаїтті”. Дуже гарна назва. Це дійсно той дух, який нас охоплює всіх, щоби і корінні народи, і національні меншини могли почуватися краще, ніж вдома — на історичних батьківщинах, хто їх має, а хто не має — щоб відчували себе тут якнайкраще. Ми дійсно демократична країна. В нас багато недоліків – і це освітні питання, й інші, які врегульовуються. Саме заради цього розроблялися і працюють зараз інші програми. І саме такими спільними зусиллями ми можемо доносити правду Європі, Америці, усьому світу, щоб вони чули наш різноманітний голос різними мовами, але єдиний у бажанні зберегти нашу країну».

Андрій Осіпов, голова Державного агентства України з питань кіно:

«Кінокомісії можуть одержати кошти у формі субсидії, державної підтримки з фондів Держкіно для розвитку, популяризації своїх територій, проведення заходів, пов’язаних з виробництвом кіно. Приходьте: в цьому році ще гроші залишилися, можна ще на них претендувати, і також будуть закладені обов’язково наступного року. Відносно квотування по територіях – це цікавий інструмент, але вкрай небезпечний. Там, де починають допомагати, ви подивіться на бізнесменів: там, де бізнес починає одержувати дотації, бізнесова складова гасне. Хоча такий принцип може працювати як окремі види конкурсних процедур. На наступний рік я запропоную Тетяні Бережній, щоби в програмі “Тисячовесна” був напрямок – фільм про рідне місто або про рідну місцевість, окремий конкурс. Це може працювати ось таким способом. Начебто є і квотування, але, з іншого боку, зберігається змагальність».

Не тільки говорити про єдність, а й станцювати її

Після серйозної розмови про спільний дім настав час буквально відчути його усім тілом. Гості навчалися танцювати болгарське  хоро. А потім велике коло рушило до Чамуру – простору, де протягом дня учасники знайомилися з традиційною технологією будівництва бессарабських хат із глини, води та соломи.

Там хоро танцювали просто в глині. Цей момент став одним із найсимволічніших на «Вихідних з ОКО»: люди різного віку, з різних міст і регіонів України взялися за руки й утворили одне велике коло там, де буквально народжується матеріал для дому.

Глина, з якої поколіннями будували бессарабські оселі, цього дня стала частиною сучасної культурної історії.

Бо дім – це не лише стіни. Це пам’ять, яку ми передаємо далі. Це люди, які стають поруч. Це культура, яка продовжує жити.

Офіційне відкриття фестивалю «Вихідних з ОКО» розпочалося хвилиною мовчання на знак пошани до всіх, хто загинув, захищаючи Україну від російської агресії.

Потім  зі сцени прозвучали слова про культуру, пам’ять, ідентичність та право кожної спільноти залишатися собою.

До гостей звернулися засновниця та директорка МЕКФ «ОКО» Тетяна Станєва, голова Державного агентства України з питань кіно Андрій Осіпов, заступник голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Ігор Лоссовський, Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська, Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Болгарії Златін Крастев, міський голова Болграда Сергій Димитрієв та президент і голова Наглядової ради МЕКФ «ОКО» Віктор Куртєв.

Тетяна Станєва, засновниця, ідейна натхненниця та генеральна директорка МЕКФ «ОКО»:

«Ласкаво просимо додому! Або болгарською – “Добре дошли у дома”. Ми народилися у 2020 році, у рік пандемії, коли все переходило в онлайн. За ці сім років ми жодного разу не провели фестиваль у одному і тому самому форматі, і у тому форматі, в якому задумували його спочатку. Але ми щоразу знаходили спосіб рухатися далі. Я дуже хочу, щоб наступного року ми нарешті провели фестиваль у Болграді – там, де все почалося. Щоб ви відчули, що таке Бессарабія: через нашу кухню, атмосферні локації, музику, танці й людей. Болград за 750 кілометрів від Києва. Але вас же ці кілометри не злякають? Та якщо ви не можете до нас приїхати – ми приїжджаємо до вас. Дякую, що ви вдома. Дякую, що ви з нами».

Андрій Осіпов, голова Державного агентства України з питань кіно:

«Українське кіно — це шлях побути вдома хоча б на декілька годин. Я часто перебуваю у закордонних відрядженнях і бачу українців, які втратили свій дім. Тому українське кіно набуло ще одного важливого сенсу. Це місточок між рідною землею і тією землею, яка прихистила українців, що втікали від повномасштабного вторгнення».

Ігор Лоссовський, заступник голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті

«Україна — багатонаціональна країна. Болгарська меншина є однією з найбільших і водночас дуже активною. Сьогоднішній фестиваль – яскраве свідчення цього. Навіть у складних умовах війни держава підтримує національні меншини та культурні ініціативи. Це дуже важливо для того, щоб кожна національна меншина відчувала себе в Україні рідною, невід’ємною частиною нашого суспільства.

Болгарська національна меншина, як і представники інших національних меншин, бере участь у Збройних Силах України, захищає нашу країну та робить багато інших корисних справ для її розвитку. Вітаю вас із відкриттям фестивалю! Слава Україні!»

Олена Івановська, уповноважена із захисту державної мови:

«Сім років – це важливий період, коли відбувається зростання і самоусвідомлення. Я надзвичайно тішуся з того, що фестиваль дожив до цієї семилітньої едиції. Якщо за будь-яку справу беруться українці, якщо вони щиро вірять у те, що роблять, вірять у магію, добро людських сердець і роблять усе з любов’ю — обов’язково все вийде.

Фестиваль живий, тому що його творять люди, сповнені любов’ю до свого дому, до України, до того місця, де вони народилися, де захована їхня пуповина, де є пам’ять предків і могили їхніх родичів. Українці, якої б етнічної національності вони не були, нікуди не ховаються. Вони будуть танцювати хоро, дивитися цікавенні фільми, пізнавати традиції різних народів світу. Тому що тільки так можна оцінити велич власного народу».

Златін Крастев, Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Болгарія в Україні:

«Для мене це особлива радість бути тут разом із вами. Дружба між Болгарією та Україною давня, і ми, як країна, будемо завжди підтримувати Україну – чим можемо і як можемо. Цей фестиваль – щось унікальне! Він показує, як різні народи можуть працювати разом заради спільного майбутнього. Болгарія підтримує Україну і дуже сподівається на мир. Але це має бути довготривалий і надійний мир. Я був на Бессарабії лише десять днів тому і вже встиг завести багато друзів. Я радий бачити їх сьогодні тут, разом із нами».

Сергій Димитрієв, міський голова Болграда:

«Болград – невелике місто, але це дуже колоритний край, де багато національностей – болгари, гагаузи, албанці, українці та представники інших народів – багато років живуть у мирі. Це приклад того, як повинно бути в усьому світі. На жаль, декілька років фестиваль через причини, які від нас не залежать, не проходить у Болграді. Але я сподіваюся, що наступного року в нас буде мир, і ми проведемо фестиваль у Болграді.

Я хочу подякувати Тетяні Станєвій, Віктору Куртєву та всім, хто причетний до створення фестивалю. Бажаю вам, щоб руки не опускалися, і щоб цей фестиваль жив».

Віктор Куртєв, президент і голова Наглядової ради МЕКФ «ОКО», меценат:

«Багато років тому я почав замислюватися: у чому сенс? Що є справжнім критерієм успіху? Найжорсткіший критерій, який за хвилину до смерті показує, успішне в тебе було життя чи ні, – це гармонія. А гармонію визначає спадщина  у найширшому сенсі цього слова. Саме так ми й живемо, щоб наша спадщина залишилася. У нас багато ініціатив: ми знімаємо фільми, допомагаємо ЗСУ, реалізуємо військові проєкти, працюємо над стійкістю критичної інфраструктури. Частиною нашого життя є і Бессарабія, яку ми сьогодні привезли до вас. І цю спадщину ми теж розвиваємо та примножуємо. Хочемо, щоб ви разом із нами ділили її кожного року».

Музичну частину «Вихідних з ОКО» відкрили  «Балада про трьох синів» і пісня «Вітер надії» у виконанні Тетяни Шилової.

Особливим подарунком для гостей стали виступи колективів із Бессарабії – народного ансамблю пісні та танцю «Ізвор» і танцювальної групи «Маргаритки» під керівництвом Євгенії Шлопак. Також нікого не залишив байдужим народний  оркестр «Чийшій» на чолі з Петром Мінковським та вокальної групи «Чийшійка» під керівництвом Олени Бурукової.

Благодійний аукціон

«Вихідні з ОКО» були не лише про культуру, традиції та спільне дозвілля. Одним із важливих моментів дня став благодійний аукціон на підтримку 88-ї окремої бригади морської піхоти.

Серед лотів були шеврони, сухий пайок, тубуси, набір мерчу «ОКО» та прапор 88-го батальйону, підписаний його бійцями.

У результаті під час аукціону вдалося зібрати 315 500 гривень на комплектуючі для БПЛА та наземних роботизованих комплексів для 88-ї окремої бригади морської піхоти.

Цей момент особливо перегукувався з головною темою події. Адже сьогодні для мільйонів українців дім – це не абстрактне поняття. Це те, за що борються, що захищають і заради чого наші захисники віддають найцінніше.

День народження, який став частиною події

Особливим цей день був і для президента та голови Наглядової ради МЕКФ «ОКО», мецената Віктора Куртєва – в перший день фестивальної події, 5 вересня, він відзначив день народження.

Віктор Куртєв особисто долучився до підготовки частувань та родинної вечері, аби кожен гість почувався бажаним і ніхто не залишився голодним.

Під час події команда фестивалю привітала Віктора Куртєва зі сцени, подарували коровай та білу вишиванку і подякували за багаторічну підтримку «ОКО» та культурних ініціатив.

Музика, танці і справжнє свято

Після розмов, традицій і важливих тем атмосфера ставала дедалі гучнішою. На сцені виступив гурт «Гуляйгород» – давні друзі фестивалю «ОКО», які були з ним ще з першого року.

А фінальним музичним акордом став виступ Олега Скрипки та гурту «Воплі Відоплясова». Усі разом співали, танцювали, підхоплювали знайомі пісні й ділилися цією радістю одне з одним.

Ведучими заходу були ведучий програми «Ранок у великому місті» на ICTV2  Григорій Герман та Дарина Лелюк

«Вихідні з ОКО» відбулися як свято кіно, культури, спілкування з повагою та любов’ю одне до одного. І завершилися найважливішим – відчуттям єдності та простим, але таким важливим усвідомленням: ми вдома!

Підтримка

Захід «Вихідні з ОКО: діалог культур» відбувся за фінансової підтримки Державної служби України з етнополітики та свободи совісті.

Також  висловлюємо щиру вдячність  спонсорам та партнерам:

Віктору Куртєву (Президенту фестивалю та голові наглядової ради «ОКО»); Villa Tinta; ГО «ОКО»; PowerFilm Production; Болградській Міській Раді; MEGOGO; NO BLINK Group; Фольк студія Правиця.

Команда висловлює подяку за підтримку події амбасадорці МЕКФ «ОКО» — землячці фестивалю, акторці Анастасії Цимбалару.

Генеральний медіапартнер події «Вихідні з ОКО» —  ICTV2.

Дякуємо за інформаційну підтримку телеканалу «Дім», телеканалу «Ми — Україна» та програмі «Ранок у великому місті».

FILM.UA та Прототип Продакшн представляють нову історію зі «скаженого» всесвіту. Всі в зборі на великих екранах з 26 листопада!

FILM.UA та Прототип Продакшн показали тизер четвертого фільму  найуспішнішої української комедійної «скаженої» кінофраншизи. Після пʼятирічної паузи в новій повнометражній стрічці родина Середюків збирає всіх дітей, онуків та сватів на Різдво… Та чи вдасться Василю створити святкову сімейну ідилію?

Дивіться тизер за посиланням: https://youtu.be/9Vmy6kHbOf4

Василь Середюк готується до найголовнішого родинного свята — Різдва, розповідаючи сусіду Тарасу, що до нього приїде уся його велика родина, а сусід залишиться один. Але діти по черзі відмовляються приїхати додому через поважні причини: робота, сім’я, особисті труднощі. Навколо всі готуються до Різдва, тож ображений Середюк вигадує спосіб заманити дітей до себе: вдається до страшної брехні, що «важко хворий» і це «його останнє Різдво». Діти приїжджають сім’ями, з онуками та сватами. Проте все йде не так, як запланував Середюк, — маленька брехня породжує велику, і Середюк забріхується так, що втрачає сім’ю та залишається на Різдво сам…

У новому фільмі глядачі побачать давно знайомих улюблених героїв. У головних ролях — Назар Задніпровський, Поліна Василина, Джиммі Воха-Воха, Юрій Горбунов, Леся Самаєва, Олександр Кобзар, Інна Приходько, Арам Арзуманян, Катерина Кузнецова, Катерина Файн, В’ячеслав Хостікоєв, Нінель Наточа. А крім того, познайомляться з новими героями — зокрема, з афро-французькими сватами, батьками Франсуа, яких зіграли Бернард Бомба та Каріна Барба. А в епізодичних ролях глядачі побачать POZITIFF, Lida Lee, Бампера та Суса, Гарика Корогодського.

Нагадаємо, що попередні три стрічки «скаженого» всесвіту («Скажене весілля — 1, 2, 3») виходили на великі екрани у 2018, 2019 та 2021 роках та зібрали в українському прокаті понад 125 млн гривень, а перші дві частини входять у топ-10 найкасовіших українських фільмів усіх часів. Згодом повнометражні картини доповнили три сезони спін-офф серіалу “Скажені сусіди” (72 серії). Формат першого “Скаженого весілля” був успішно адаптований у країнах Балтії.

Продюсери «Скаженого Різдва» — Юрій Горбунов (кінофраншизи «Скажене Весілля» і «Потяги») та Ірина Костюк (кінофраншиза «Скажене Весілля», «Конотопська відьма», «Мавка. Лісова пісня», супервізорка франшизи «Потягів»). Сценаристи та шоуранери — Ярослав Стень і Богдан Гациляк (кінофраншиза «Потягів», серіали «Прикордонники» та «Скажені сусіди»), а також Олексій Приходько («Скажене весілля — 1, 2, 3», «Потяг до Різдва», «Потяг “Червона рута”»). Режисер — Валентин Шпаков («Потяг до Різдва», «Хатник»).

На великі екрани «Скажене Різдво» вийде на початку святкового сезону — 26 листопада. Стежте за новинами проєкту у соцмережах (Facebook, Instagram), аби не пропустити!

Кінотеатральний дистрибутор фільму в Україні — Green Light Films у колаборації з FILM.UA Distribution.

Завантажити кадри: https://drive.google.com/drive/folders/1NzWY-XzitdIhkGTPcI5XRN8nxoD5O_EO?usp=sharing

Довідка

Жанр: комедія

Рік: 2026

Виробництво: FILM.UA Group, Прототип Продакшн

Тривалість: 90 хвилин

Режисер: Валентин Шпаков

Оператор-постановник: Олександр Рощин

Художник-постановник: Володимир Романов

Художниця з костюмів: Катерина Витвицька

Продюсери: Юрій Горбунов, Ірина Костюк

Виконавча продюсерка: Олександра Лозинська

Автори сценарію: Ярослав Стень, Богдан Гациляк, Олексій Приходько

В ролях: Назар Задніпровський, Поліна Василина, Джиммі Воха-Воха, Юрій Горбунов, Леся Самаєва, Олександр Кобзар, Інна Приходько, Арам Арзуманян, Катерина Кузнецова, Катаріна Файн, Вячеслав Хостікоєв, Нінель Наточа та інші.

Синопсис:

Щоб заманити дітей і їхні сім’ї у гості, Середюк вдається до страшної брехні — він «важко хворий» і це «його останнє Різдво». Діти приїжджають сім’ями — з онуками та сватами, зокрема, афро-французькими сватами — батьками Франсуа. Проте все йде не так, як запланував Середюк, – маленька брехня породжує велику і Середюк забріхується так, що втрачає сім’ю і на Різдво лишається абсолютно один. Чи врятує він сімейне свято та цінності?

На фестивалі “Покоління”, який пройде 4-6 вересня на ВДНГ, відбудеться повернення культової програми «Фабрики зірок». Проєкт реалізують спільно зі Sweet.tv. Він відбудеться 4 вересня у межах фестивалю та стане частиною нової епохи культового шоу. 

На сцені фестивалю виступлять артисти, чиї імена свого часу стали відомими завдяки культовому шоу. Серед них: KADNAY, Вадим Олійник, Влад Дарвін та Брати Борисенки.

Раніше організатори оголосили інших учасників лайнапу фестивалю “Покоління”. 4 вересня на події виступить німецький репер Nana Darkman. 5 вересня – ТНМК, Друга Ріка та Олександр Положинський. 6 вересня – Наталія Могилевська, СКАЙ та Міка Ньютон.

Також 6 вересня на сцені “Покоління” виступить Дмитро Коляденко. Окрім власних пісень, артист проведе танцювальний майстер-клас для гостей фестивалю. Цього ж дня відбудеться “Караоке на Майдані” з Ігорем Кондратюком. Минулого року “Покоління” стало одним із перших проєктів, у межах яких після шестирічної перерви шоу знову відбулося перед глядачами. Цього року переможець “Караоке на Майдані” отримає можливість виступити на сцені фестивалю.

Фестиваль “Покоління” пройде 4-6 вересня на ВДНГ та стане останньою подією в Києві цього сезону. Вартість одноденного квитка – від 700 грн. Купити їх можна за посиланням.

Два дні кіна, вина, зустрічей, родинного спілкування, музики, традицій та танців – простір, де можна разом дивитися фільми, говорити про важливе, відкривати українську та болгарську культуру  та просто бути разом. Цьогоріч «ОКО» пропонує не лише кінопокази, а й атмосферу справжніх фестивальних вихідних з друзями, новими знайомствами, культурним діалогом та відчуттям дому.

 

Прем’єра балетного перформансу «Сніг у Флоренції» за драматичною поемою Ліни Костенко у постановці Олесі Шляхтич запланована на 5 вересня 2026 року в рамках ХІ Міжнародного фестивалю мистецтв «Оксамитовий сезон в Одеській опері» і відбудеться за підтримки VST bank, який традиційно зосереджує свою увагу на мистецьких проєктах та соціально-культурних ініціативах. 

Драматична поема «Сніг у Флоренції» (опублікована у 1987 році) базується на реальному історичному епізоді з життя видатного італійського скульптора епохи Відродження — Джованфранческо Рустичі, учня Мікеланджело. Твір є глибокою метафорою про те, як серед «снігів» байдужості, війн та зрад справжній митець здатен зберегти свій внутрішній сад – вічні цінності та мистецтво.

Сюжет розгортається у Франції XVI століття, куди митець змушений був емігрувати з рідної Італії. У творі Флоренція стає не лише містом, а й символом свободи. У фіналі поетеса створює вражаючий образ: теплого сонячного дня у Флоренції раптом починає падати сніг, який засипає серце старого майстра, символізуючи втрату душі, відчуття чужини та розплату за обмін справжнього мистецтва на легкий королівський комфорт.

Цей шедевр української літератури глибоко розкриває тему внутрішньої свободи, гідності, вічності мистецтва та відповідальності митця.

«З першого прочитання «Снігу…» я закрила книгу і закричала вголос, що це має бути балетом, моїм балетом! — розповідає балетмейстерка-постановниця Олеся Щляхтич — Ліна Костенко забрала моє творче серце з двох причи: по-перше, я хотіла створити муз, кожну окремо відчувати, хотіла сміятися з сублімованим чортиком над людьми, жадала разом із Рустичі та Мікеладжело визволяти з каменю душу. І разом з тим відчувала у творі виклик! Абсолютно полігональна ніч! Тяжче мені не давалось нічого. Швидкий динамічний темп викладення подій, інверсивна структура викладання — від кінця до початку і знову в кінець. Любов та вибір — до кохання, країни, мистецтва… і, що найголовніше і найнебезпечніше для постановника, — щоразу хибний шлях, що його обирав головний герой Рустичі. Весь постановчий процес я створювала обставини, написані пером великої Ліни Костенко, що тушили і руйнували скульптора, змушувала його помилятись, відводила від боротьби, кривила йому обличчя і наповнювала погляд отруйними сумнівами… що аж раптом зрозуміла його, полюбила його, мабуть, прийнявши слабкість у самій собі. Ми звикли бачити головних персонажів в балеті позитивними героями, у «Снізі…» Рустичі — негідник, той самий, що є всередині кожного з нас, той, що потребує розуміння і аналізу, а не увʼязнення в найглухіших кутках, залитих морозом самокритики і страху соціального осуду. Всі відомі флорентійці того часу – платоніки, і саме ця філософія пронизала твір, балет, хореографію: «якщо навколо все зруйновано, візьми каміння і побудуй новий світ». Для мене це, як не дивно, основа кута зору на цю роботу. Наразі у запилених майстернях і цехах ми тяжко і грубо працюємо, щоб дістати із каменів наших сердець душу, котра випаде снігом у вересні на прекрасну Флоренцію епохи Відродження, час коли війна та краса між собою так туго переплелися!»

Ліна Василівна дуже уважно вибирає проєкти для співпраці, і отримати дозвіл від неї вдається вкрай рідко. Вона не любить на сцені статики. Вона передивилася всі балети Олесі Шляхтич. Потім було багато дискусій з приводу творчого бачення загалом.. Далі дискутували щодо костюмів, декорацій, інтеграції Чортика… Обговорювали кожен етап…

І в підсумку — в рамках запропонованого проєкту Ліна Костенко дала повну згоду на пластичне вирішення свого твору «Сніг у Флоренції» на сцені Одеської Національної опери художній команді у складі:

Балетмейстерка-постановниця та авторка лібрето — Олеся Шляхтич, хореографка та режисерка-постановниця, засновниця модерн-балету OSDC Dance Company, заслужена діячка мистецтв України.

Композитор — Золтан Алмаші, віолончеліст, лауреат премії імені Л. Ревуцького.
Художник-постановник — Петро Богомазов, заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії Кабінету Міністрів України ім. Лесі Українки,  лауреат премії Національної спілки театральних діячів України «GRA» за найкращу сценографію.
Художниця з костюмів — Тетяна Овсійчук, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Мистецький куратор проекту – Оксана Пахльовська (за «сумісництвом» донька Ліни Костенко), яка вела всю підготовчу комунікацію і стала натхненницею проекту.

«Навіть у мінливі часи війни ми зберігаємо вірність традиціям, – розповідає Генеральна директорка–художня керівниця Одеської національної опери Надія Бабіч, – тому в серпні-вересні проводимо вже одинадцятий Міжнародний фестиваль мистецтв «Оксамитовий сезон в Одеській опері», який визнаний наймасштабнішим вітчизняним оперно-балетним фестивалем. Жоден «Оксамитовий сезон» не минає без прем’єри.  Тож одинадцятий фестиваль теж не став винятком. І для нас є великою честю та непересічним шансом представити перший в історії балет, створений за драматичною поемою нашої геніальної сучасниці Ліни Костенко на музику українського композитора Золтана Алмаші  у постановниці однієї з лідерок сучасної хореографії Олесі Шляхтич».

Виконавський склад та інша важлива інформація тут: https://operahouse.od.ua/events/snow-in-florence/ 

Вистава втілена з використанням сучасних технологій у створенні сценографії, розробці унікальної музичної партитури та хореографічного тексту у стилі модерн-балет із залученням професійної команди, щоб пройти дорогами підсвідомості буття нашого суспільства під час війни до світла впевненості у єдино правильному дороговказі — сильній та суверенній Україні.

Інфо: 

Ліна Костенко – видатна українська поетеса, письменниця-шістдесятниця та дисидентка, яка є живою класикинею української літератури, моральним авторитетом нації та автором глибинної поезії і прози. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9B%D1%96%D0%BD%D0%B0_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0

Олеся Шляхтич – українська танцівниця, хореографка та режисерка, заслужена діячка мистецтв України, засновниця модерн-балету OSDC Dance Company, в якому  створила понад 10 вистав. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D1%81%D1%8F_%D0%A8%D0%BB%D1%8F%D1%85%D1%82%D0%B8%D1%87

VST bank підтримує культурні та мистецькі ініціативи, зокрема музичні фестивалі, кінопроєкти та соціально-мистецькі події. У фокусі уваги банку — співпраця з музеями та театрами, а також розвиток публічних культурних заходів.

Основні напрямки підтримки включають:

Одеський музей західного і східного мистецтва: Банк профінансував встановлення професійного освітлення для експозицій та сприяв реставрації цінних живописних творів

Одеська опера (Одеський національний академічний театр опери та балету): Банк виступає партнером Міжнародного фестивалю мистецтв «Оксамитовий сезон в Одеській опері».  Балетний перформанс «Сніг у Флоренції» за драматичною поемою Ліни Костенко це не перший досвід банку співпраці з балетмейстеркою-постановницею Олесею Шляхтич – перед тим була неймовірна LISOVA.

https://uk.wikipedia.org/wiki/VST_bank

Одеський національний академічний театр опери та балету — це найстаріший оперний театр в Україні, видатна пам’ятка архітектури та головна культурна візитівка Одеси. Входить до списку найкращих театральних будівель світу завдяки розкішному необароковому фасаду та унікальній акустиці залу. Репертуар театру включає класичні опери, балети, сучасні постановки та концерти.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B8_%D1%82%D0%B0_%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%82%D1%83

20–24 серпня на Контрактовій площі Києва, до Дня Незалежності України, працюватиме мобільний донорський хаб «Теплокровні». Ініціатори проєкту ПУМБ і Mastercard та партнери ГО ДонорUA і «Агенти крові» об’єдналися з «1+1 Україна», щоб запросити киян і гостей столиці долучитися до донації крові разом із друзями, рідними чи колегами. 

Є речі, які легше робити разом. Коли відчуваєш: «Ти не один». Навіть уперше здавати кров.

За даними досліджень, 21 % людей приходять на свою першу донацію разом із кимось* — другом, близькою людиною чи колегою. Підтримка людини поруч допомагає подолати хвилювання і перетворює донацію на спільну важливу справу.

Саме тому напередодні Дня Незалежності ПУМБ і Mastercard разом із «1+1 Україна» закликають українців додати свій +1 до донорства: прийти не самому, а привести із собою того, хто теж готовий поділитися кров’ю.

П’ять днів — один спільний рух

На Контрактовій площі протягом п’яти днів працюватиме 13-метровий двоповерховий мобільний донорський хаб «Теплокровні», рух якого підтримує найбільша мережа АЗК України — UKRNAFTA.

На першому — інтерактивна виставка про кров та роль донорства у порятунку життів.

На другому поверсі хабу розташована комфортна зона донації, де працюватиме професійна медична команда. Усю зібрану кров передадуть для потреб військових шпиталів і цивільних лікарень.

Долучитися до донації можна протягом усіх п’яти днів. Реєстрація для донорів обов’язкова:

???? 20 серпня, четвер — 09:00–13:00

????https://donation.teplokrovni.com.ua/DN2026_20_08_zmi
???? 21 серпня, п’ятниця — 09:00–13:00

????https://donation.teplokrovni.com.ua/DN2026_21_08_zmi

???? 22 серпня, субота — 09:00–13:00

????https://donation.teplokrovni.com.ua/DN2026_22_08_zmi
???? 23 серпня, неділя — 09:00–13:00

????https://donation.teplokrovni.com.ua/DN2026_23_08_zmi
???? 24 серпня, понеділок — 09:00–13:00

????https://donation.teplokrovni.com.ua/DN2026_24_08_zmi

Крім того, для всіх відвідувачів щодня з 09:00 до 18:00 працюватиме інтерактивна виставка — вхід вільний.

Поруч із хабом облаштують зону відпочинку, благодійний мерч-шоп і фотозону, тож після донації тут можна буде перепочити й провести час разом.

Медіа та бізнес долучаються до донорства

«Теплокровні» гуртують навколо донації не лише людей, а й партнерів, які хочуть підтримати тих, хто здає кров.

Головним партнером події став канал «1+1 Україна». Ведучі «Сніданку з 1+1» Неля Шовкопляс та Єгор Гордєєв стануть одними з перших донорів і здаватимуть кров просто під час прямого ефіру. Їхні колеги Людмила Барбір та Руслан Сенічкін підтримуватимуть їх зі студії.

На донорів також чекатимуть подарунки та спеціальні пропозиції від партнерів:

20 серпня — Svitlo Concert: 20 % знижка на квиток на концерт
21 серпня — Академічний театр «Київ Модерн-балет»: квиток на виставу
22 серпня — мережа ресторанів «Тбілісо»: частування від закладу
23 серпня — Національний центр «Український Дім»: квиток на виставковий проєкт
24 серпня — мережа кінотеатрів «Мультиплекс»: квиток у кіно

Це не просто подарунки. Це спосіб подякувати тим, хто віддає свій час і рятує чиєсь життя.

У проєкті «Теплокровні» вірять: коли ми ділимося кров’ю, теплом чи просто своєю присутністю поруч — ми додаємо одне одному сил.  А коли таких людей стає багато, це перетворюється на силу всієї країни. Бо Незалежність у нас у крові.

До 35-річчя Незалежності України твій +1 може стати чиїмось шансом на життя.

Приведи когось із собою. Додай свій +1, +2, +3 до донорства.

Вливайся до «Теплокровних»!

Командир Третього армійського корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький в інтерв’ю американській журналістці Лорі Лумер заявив, що Україна здатна перемогти Росію, попри її чисельну перевагу. За його словами, результат війни визначає не лише кількість особового складу, а й ефективність армії. Досвід Третього армійського корпусу є цьому підтвердженням. 

Наближена до президента США Дональда Трампа журналістка та інфлюенсерка Лора Лумер попросила Білецького звернутися до американців, які вважають, що Сполученим Штатам не варто підтримувати Україну у війні з Росією.

«Війни працюють нелінійно. Якби все вирішувала лише кількість людей і ресурсів, слабші держави просто капітулювали б без боротьби. Але історія знає сотні прикладів протилежного. Ми демонструємо досить високу ефективність як у глибинних ударах, так і на лінії фронту. Україна має шанси перемогти Росію», — заявив командир Третього армійського корпусу.

Третій армійський корпус сьогодні утримує понад 150 кілометрів фронту на Лимансько-Борівському напрямку, де діють підрозділи одразу трьох російських армій. Саме досвід корпусу, за словами Білецького, доводить, що вирішальним чинником сучасної війни є не чисельність, а ефективність.

За його словами, коли корпус прийняв смугу відповідальності, українські війська на цій ділянці щомісяця втрачали десятки квадратних кілометрів території. Дев’ять місяців тому просування противника вдалося повністю зупинити. Зараз українські підрозділи не лише утримують позиції, а й на окремих ділянках повертають втрачені території.

«Армія — це не один винахід чи геніальне рішення. Я порівнюю її з оркестром: насамперед усі повинні грати злагоджено і в унісон», — пояснив він.

Білецький назвав три ключові чинники, які дозволили досягти такого результату. Насамперед це перехід від жорстко централізованої пострадянської системи управління до принципу mission command, який передбачає ініціативу командирів на місцях. Другим елементом стало створення сильного сержантського корпусу: за рік у корпусі підготували кілька тисяч сержантів і повністю змінили підходи до бойової підготовки. Лише третьою складовою командир назвав технології та масштабування безпілотних систем.

«Зараз ми найбільший корпус за використанням безпілотних систем — як повітряних, так і наземних. Але ефективність залежить не лише від кількості пілотів чи дронів, а насамперед від системи управління і планування», — наголосив він.

Водночас Білецький закликав американську аудиторію оцінювати підтримку України як вклад у власну безпеку.

«Якщо не зупинити Росію зараз, стримувати відновлений Радянський Союз у Східній Європі буде значно дорожче. Це коштуватиме американцям набагато більше зусиль і грошей», — підсумував командир Третього армійського корпусу.

Довідка. Андрій Білецький — бригадний генерал ЗСУ, засновник і перший командир полку «Азов», який у 2014 році командував звільненням Маріуполя, а у 2015 році — Широкинською наступальною операцією.

Напередодні повномасштабного вторгнення він організував всеукраїнську кампанію цивільної оборони «Не панікуй! Готуйся!». Із початком великої війни створив 3-тю окрему штурмову бригаду, яка згодом стала основою Третього армійського корпусу.

З березня 2025 року Андрій Білецький командує Третім армійським корпусом ЗСУ, який відповідає за одну з найскладніших ділянок фронту — понад 150 кілометрів Лимансько-Борівського напрямку, що становить близько 12% усієї лінії бойового зіткнення.

Повне інтерв’ю — на YouTube-каналі Третього армійського корпусу: ⁠Андрій Білецький: російська пропаганда, фашизм, війна і шлях до перемоги

Вийшла друком книга «Аеропорт» Тетяни Колесніченко, президентки Асоціації з розвитку міжнародних відносин ADRUM.

Книга про те саме кохання, про яке всі мріють, але знаходить мало хто. Про почуття, що змінює людей і їхнє життя настільки, що перетворює їхній світ на зовсім інший – не такий, в якому вони жили раніше. Пристрасть, пригоди та філософія – все зібрано у фентезі про кохання у новелах з яскравими сюжетами, глибокими почуттями та нестандартними думками. Це нове слово у книзі про любов, яку людство пише тисячоліттями, надихає, наснажує та спрямовує у русло творення, умиротворення та надії.

Чудові ілюстрації до книги створила постійна учасниця міжнародних арт проєктів Асоціації з розвитку міжнародних відносин ADRUM Тетяна Гущина, яка понад 20 років працює у сфері книжкової, плакатної та комерційно-рекламної ілюстрації. У своїх роботах мисткиня поєднує лаконічну графіку, символізм і теми пам’яті, еміграції, психічного здоров’я та людської стійкості.

Тетяна Колесніченко – киянка, яка продовжує традиції своєї сім’ї розвивати і наповнювати красою рідне місто. Тато авторки – Григорій Силович Колесніченко — колись очолював Подільський район і дуже багато здійснив для найдавнішої частини столиці. Зокрема, саме він із занедбаного Андріївського узвозу, де ще в деяких будинках, що майже розвалювалися, топили дровами, зробив туристичну перлину Києва — зосередження художників, Київський Монмартр, яке досі є гордістю столиці.

Авторка є президенткою Асоціації з розвитку міжнародних відносин ADRUM, яка займається культурною дипломатію і промотує Україну у понад 40 країнах світу. Всі гроші від книги йдуть на втілення міжнародних проєктів Асоціації, які представляють художні роботи українських дітей та дорослих по всьому світу, спочатку презентуючи їх в серці столиці на виставках артмарафону «Покоління війни» у Центральному парку культуру і відпочинку м. Києва. За кордоном виставки демонструють арт-свідоцтва війни та знайомлять інші народи з природою, автентикою, культурою України, що мотивує їх допомагати українцям у боротьбі з ворогом. Асоціація є організатором масштабного Міжнародного Художнього Фестивалю МАЛЮЙ.UA.WAR — єдиної культурної ініціативи в Україні, яка без перерви триває з першого тижня повномасштабного вторгнення. Це єдиний у світі проєкт, який через мистецтво аналізує зміну свідомості різних поколінь протягом довготривалої сучасної війни. За час повномасштабного вторгнення відбулося понад 70 виставок і проєктів культурної дипломатії з арт-творами учасників МАЛЮЙ.UA.WAR, які були представлені у 20 країнах світу: Україні, США, Швейцарії, Ватикані, Іспанії, Чорногорії, Албанії, Азербайджані, Південній Кореї, Японії, Малайзії, Китаї, Болгарії, Греції, Північній Македонії, Сербії, Польщі, Пакистані, Парагваї, Аргентині.

Придбати книгу можна на сайті: https://adrum.com.ua/aeroport/

Зв’язатися з авторкою:

Telegram: @TetianaKolesnichenko

Facebook: @kolesnich

Instagram: @tatiana.kolesnichenko

Зв’язатися з ілюстраторкою:

tanya.guschina@gmail.com

Telegram: @Tasya_Guschina

Instagram: @guschinatanya

Обкладинка

Ілюстрація Тетяни Гущиної

До книги входить п’ять новел:

«Аеропорт»

Ілюстрація Тетяни Гущиної

«Дім світла»

Ілюстрація Тетяни Гущиної

«Міст»

Ілюстрація Тетяни Гущиної

«Подорож»

Ілюстрація Тетяни Гущиної

«Шлях за обрій»

Ілюстрація Тетяни Гущиної

Характеристики книги

Автор Тетяна Колесніченко

Видавництво «Друкарня Рута»

Кількість сторінок 80

Рік видання 2026

Мова Українська

Ілюстрації Тетяна Гущина

Обкладинка Тверда

Тип Паперова

Формат 60х84/16

Тираж 200

Папір Крейдований

Друк Офсетний

ISBN 978-617-8533-68-7

Ціна паперової книги 500 грн.

Відправка Новою поштою За рахунок Асоціації по Україні, за рахунок покупця – за кордон

Ціна електронної книги 200 грн.

Якщо можна, поставте, будь ласка, активні посилання під імена авторки та ілюстратори

Тетяна Колесніченко https://www.facebook.com/kolesnich

Тетяна Гущина https://www.instagram.com/guschinatanya/

Вчора в самому серці столиці розгорнулася справжня італійська вечірка — співачка Анна Трінчер влаштувала велику презентацію нової пісні та відеокліпу «Маргарита» у ресторані «Sicilia».

Спеціально для цієї події ресторан перетворився на куточок сонячного півдня Італії. Заклад, народжений під сицилійським сонцем, ідеально транслював концепцію релізу: гості події змогли відчути південну атмосферу через особливий затишок та гастрономічні акценти. Протягом заходу запрошених пригощали тією самою «Маргаритою» у келихах, закусками, а також ексклюзивним десертом — морозивом зі смаком легендарного коктейлю від «Файні льоди».

Ведучим події став Анатолій Анатоліч, а за музичний настрій відповідала відома інфлюенсерка та діджейка Анастасія Половинкіна. Вона зіграла тематичний сет з  італійськими мотивами, який гармонійно доповнив концепцію вечора та змусив усіх присутніх танцювати ще до початку офіційної частини.

Під час презентації Анна Трінчер наживо виконала нову пісню «Маргарита», а також свої хіти «Зірочка палай» та «Твоя мама». Після виступу артистка разом із режисером Мітьою Шмураком розповіли про історію створення кліпу та процес зйомок, після чого відбувся прем’єрний показ роботи на великому екрані.

Особливо зворушливим моментом вечора стала поява на сцені мами Анни. Артистка присвятила їй теплий сюрприз, заспівавши пісню, чим викликала щирі емоції у всіх присутніх. Приєднався до святкування й Діма Коляденко, який зіграв одну з ролей у кліпі «Маргарита» — шоумен вийшов на сцену, щоб особисто привітати співачку з успішним релізом.

«У «Маргариту» ми вклали величезну кількість сил, любові та літнього сонця. Я неймовірно вдячна кожному, хто знайшов час, прийшов розділити зі мною це свято та підтримати реліз. Бачити ваші усмішки, ваші очі й те, як ви вже підспівуєте нові рядки — це найбільша нагорода для артиста», — поділилася емоціями Анна Трінчер.

Подія зібрала велику кількість зіркових друзів та колег по сцені. Привітати Анну з релізом та провести справжній сицилійський вечір прийшли Павло Зібров, Ольга Сумська, Володимир Ярославський, Влад Дарвін, Діма Коляденко, Олег Машуковський, Анастасія Скальницька, Яна Дога, Анастасія Ткаченко, Олена Філонова, Діма Прокопов, Віталій Островський, ENLEO, Женя Кот, Наталія Татарінцева, Олексій Комаровський, Єгор Андрюшин, Єва Коршик, Алік Мкртчян, Юлія Гамалій, Лєра Дідковська, Павло Текучев, Анастасія Тащук, Diana Gloster, Валерія Андріївна, Катерина Лозовицька та багато інших.

«Маргарита» вже демонструє високі результати в мережі. За добу після виходу відеокліп посів перше місце в трендах YouTube, а також увійшов до чартів Spotify та Apple Music. Окрім цього, під трек у TikTok користувачі зняли вже близько 20 тисяч відео, що доводить — пісня точно стане одним з головних хітів цього літа.

23 липня в українських кінотеатрах стартують покази культового японського аніме «Акіра» режисера Кацухіро Отомо, яке вважається однією з головних класик кіберпанку. Стрічка озвучена українською мовою та виходить у новій відреставрованій версії.

За сюжетом фільму, через понад тридцять років після Третьої світової війни на руїнах Токіо постає новий мегаполіс, атмосфера якого нагадує футуристичний Лос-Анджелес із «Того, що біжить по лезу». Попри технологічний прорив, життя мешканців Нео-Токіо далеке від спокою. Місто потерпає від злочинності, терору, корупції у владі та соціальної нерівності. Байкерські банди формують власну субкультуру та регулярно вступають у сутички з правоохоронцями, які жорстоко придушують будь-які прояви бунту. Згодом вони стануть свідками ще похмурішої історії, яку приховує уряд, – про таємні експерименти над дітьми з телекінетичними здібностями.

Перелік міст та кінотеатрів, де можна буде переглянути «Акіру», оновлюватиметься за лінком. 

Дивіться офіційний трейлер українською.

«Акіра» – це масштабна дистопійна анімація 1980-х, візуальний рівень якої вражає навіть через майже 40 років після виходу. Тут використано близько 160 тисяч вручну намальованих кадрів, кожен з яких демонструє неймовірну увагу до деталей.

До «Акіри» японська анімація та попкультура були маловідомими для західної аудиторії, але саме цей фільм відкрив їм шлях до глобального визнання і сприяв появі на телебаченні 90-х «Сейлор Мун», «Покемон» і «Драґон Болл Зет». Більш того, саме аніме Кацухіро Отомо стало джерелом натхнення для безлічі сай-фай фільмів і серіалів – від «Матриці» до «Дивних див», а його естетика й ідеї вплинули на музику, відеоігри і сформували цілу епоху.

У лютому 2026 року видання Complex опублікувало рейтинг 20 найкращих аніме в історії, де «Акіра» посів перше місце у списку.

«Акіра» виходить в українських кінотеатрах 23 липня. Розклад сеансів за лінком.